Мій бос — ідіот

Увага!

Якщо ви нині не перебуваєте на посаді начальника, то ця частина книжки — не для вас. У ній я розкрию низку секретів про керування, які повинні знати тільки начальники. Заглиблюватися в наступні розділи — це буде те саме, що відкрити двері, які ви не можете ніколи зачинити. Можливо, ви дізнаєтесь, що насправді думає ваш начальник про своїх підлеглих. І що саме він думає про тих, хто неналежно виконує свою роботу.

Якщо ви й далі читаєте, то робите це на свій страх і ризик.

Розділ 18. Чому персоналу так важко виконувати свою роботу

«Я хотів би, щоб ви були більш незалежними, проявляли більше ініціативи й час від часу брали на себе відповідальність, але спочатку погоджуйте все зі мною»

Ласкаво прошу до другої частини книжки. Як ви помітили, ця книжка написана з двох різних перспектив, бо я хотів надихнути як начальників, так і тих, хто ними не є. Саме для цього я розглядаю керування з двох різних поглядів. Ті з вас, хто вже обіймають керівні посади, зможуть додатково розвинути свої управлінські навички. Той факт, що ви взагалі взяли цю книжку, каже про те, що вам це цікаво, що ви розумієте, як багато викликів постають перед управлінцями, і ви вочевидь дослухаєтеся до свого внутрішнього голосу, а тому розумієте, що у своєму фахові — в керуванні — ви можете стати ще кращими.

Можливо, перед вами стоять ті самі виклики, на які наражається більшість інших керівників: ваш персонал недостатньо всього встигає зробити за день. Я знаю, що критикувати своїх підлеглих нині вважається не політкоректним, тому дозвольте я зроблю це за вас: деякі працівники просто не вкладають достатньо енергії і не докладають зусиль, щоб покращити свої показники по роботі. Серед них є безумовно ті, хто можуть давати набагато кращі результати, а також ті, кому просто байдуже. Але знаєте, одне дослідження, що було проведено у великій корпорації, що має представництва по всьому Європейському Союзу, дає таку страшну статистику:

• Усього 10% працевлаштованих у корпорації можна вважати тими, хто дають найкращі показники;

• Приблизно 70% можна назвати тими, хто дає нормальні показники;

• Близько 20% можна без вагань вважати тими, хто недопрацьовує.

Сурові цифри, я знаю. Ви з ними не згодні? Яка ситуація тоді у вашому колективі? Чи знаєте ви, що роблять ваші підлеглі протягом дня?

Якщо ви керуєте групою продавців, то маєте справу з особливо складним завданням. За даними одного з досліджень — американським, але питання, чи це якось по-іншому у Європі — середньостатистичний продавець витрачає на продаж (на розмови з клієнтом, зустрічі з ним, підготовку пропозицій, подання готових пропозицій) близько дев’яноста хвилин на день. Що він робить увесь інший час? Що я можу сказати? Деяким із ним, щоб «розкачатися» й почати працювати потрібно пару годин. Деякі з них застрягли в бюрократичних справах, а інші навіть не можуть пояснити, що сталося з усім іншим часом.

Можливо, ви належите до тих начальників, які ставляться до керування командою вкрай серйозно і яким вдалося досягти набагато більшого відсотка тих, хто працює краще за середні показники. Звичайно, це цілком можливо. Звісно, ситуація відрізняється залежно від типу організації. Але ви, напевно, знаєте, що деякі люди у вашій команді могли б більше докладати зусиль на роботі. З першого погляду вони ніби роблять усе можливе, але коли до них придивитися, то розумієте, що вони насправді відстають. Деякі з них навіть схожі на… справжніх ледацюг.

Дивне явище ледарювання

Ви пояснили, які завдання передбачає ця робота. Ви зачитали людині її посадову інструкцію. Вона кивнула й сказала, що зрозуміла ваші очікування. Документ уже підписано й красиво додано до особистої справи. Виглядає на те, що все в порядку. І все ж таки… ваш працівник недостатньо залучений до робочого процесу, як би вам того хотілося. За деякий час ви помічаєте, що людина робить не те, що слід.

Як так могло статися? У чому полягає проблема?