Міхал Шьмєляк - Вники

насолоджувався життям. А сьогодні полізе, по голові одержить, сам винен.

18

За столом знову запала тиша. Косма на мить подумав, чи питати про зниклого священика.

– Тут легко одержати по голові? – запитав він нарешті.

– Якщо ти спокійна людина і нікому не заважаєш, то можеш заснути тут вночі перед крамницею, і

хтось ще накриє тебе ковдрою. – посміхнувся Шеф і почав розглядатися за наступним пивом.

– Але якщо совість чорна, – сказав Шрам, – то краще наслухатися, чи не вдарили цвяхи об підлогу в

костелі.

– Нібито кажуть, що це костел Мстивого Христа?

Ніхто навіть бровою не повів.

– Не дивно, — погодився Шеф. – Кожна легенда має свій хвіст, а ця тут росте століттями. Але якщо

його так називають, то в цьому має бути щось.

– Гаразд, панове, дякую. – підвівся з-за столу Косма. – Гадаю, ще раз сходжу до костелу, а потім

поблукаю околицями.

– Ти ще щось не хотів запитати? – сказав Шеф. – Наприклад, про зниклого священика?

Косма допитливо подивився на місцевих. Вони сиділи, дивлячись на нього, схожі на трьох тролів, що

охороняють скарб у сірому травневому світлі. Один із них зі значенням підняв порожню пивну банку.

Поліцейський зайшов до магазину, схопив ще два тетрапаки та простягнув дівчині.

– Вони обдурюють пана, — сказала та з посмішкою.

– На витрати спишеться, – посміхнувся Косма.

– Наоповідають всіляких дурниць і все. А панові будуть тільки кошмари снитися. Я ж буду рада, щоб

пан ще перепитав мене з цього приводу. І кожного іншого. І сни будуть кращими, ніж після п'яних дурниць.

– Я ж вже питав сьогодні, — сказав він.

– Як бажаєте, — буркнула вона. – Тридцять два злотих, пане дачник.

Косма заплатив і повернувся до своїх інформаторів. Ті схопили пиво, зашипіли банки.

– Звідки ви знаєте, що я хотів запитати про зниклого священика?

– Щоразу, коли щось подібне трапляється, хтось приходить і питає, — сказав Шеф.

– Чи то, частіше трапляється?

– Буває, не щодня, але буває. Адже закоренілі грішники не так легко знаходять до нас дорогу. Це

маленький кінець світу.

— А коли приходить такий, як ти, — Шрам потер щоку, — то розпитує, шукає, досліджує. Найчастіше

це хтось із рідних.

— А поліція?

– Такого майже не буває, — відповів Шеф.

– Але ті, хто шпигують, залишаться тиждень, а потім виїжджають, – додав Чорний.

– Не знаходять правди?

– Недобре Богові ставати на дорозі, — сказала Шрам.

Шеф похитав головою, ніби нетерпляче.

– А чим буде правда? Якщо я скажу вам, що це касирка з магазину спокушає цих хлопців, потім

заманює своїми цицьками, тягне в ліс і вбиває, то, може, ти мені й повіриш. Тому що ти вважаєш, що таке є

можливим. Але якщо я скажу, що Ісус зійшов з хреста і перерізав хлопові горло, ти назвеш мене

божевільним. Так чи має значення правда в цьому випадку? Будь-яке? Сумніваюся. Якби мала…

– І що? – швидко спитав Косма, бо після чергової порції пива місцеві трохи розбалакалися.

– Якби правда мала значення, світ виглядав би зовсім інакше, — сказав Шеф. – І Ісусу не довелося б

сходити з хреста і вершити правосуддя.

– Але ніхто ніколи не повірить, що Ісус сходить з хреста і вбиває грішників!

– Тоді я припускаю, що ти щойно виявив ідеальний злочин, – підняв Шрам тост банкою "живца"

– Ой, перестаньте вже.

Косма теж пив пиво. З кожним ковтком воно ставало ще кращим.

– Людям так легко повірити в Бога, але так важко повірити в Його дії, – підсумував Шеф.

– Приємного апетиту і дякую за компанію, – сказав Косма, встаючи з-за столу. – Все було дуже

приємно, і я сподіваюся, що ви колись знову запросите мене до столу.

– Завжди, — відповів Чорний. – А завтра п’ємо за наш рахунок.

– Можливо, завтра ви мені допоможете, — наважився Косма.

Знову запала тиша. Шрам перебив її:

– Ми допомогли більше, ніж тобі видається.

Поліцейський тільки махнув рукою і рушив у бік квартири, мабуть, було вже пізно для відвідин

цвинтаря. Все-таки, може, він попросить Майю спокійно провести його по селу? Чи ту касирку?

Він мовчки прослизнув до хати, господиня дивилася телевізор і тихенько наспівувала. Пиво трохи

дзижчало у нього в голові, але Косма відкрив ще одну банку. В кінці кінців, він у відпустці!

19

Зачинив вікно, бо було холодно, і після заходу сонця травень знову нагадав йому, що зараз лише

весна. Якби він цього не зробив, йому могло б бути холодно, але він, ймовірно, також почув би кроки

людини, яка ходила під його вікном уночі.

  

Панотець Стефан Мацеєвський щільніше загорнувся в ковдру і підлив вишневої горілки в чай.

Травень того року був гарний, але старі кістки не любили вечірньої прохолоди, навіть найменшої. Гарячий

чай розігрівав, а настоянка приємно розлилася по животу, трохи заспокоюючи нерви.

Косма Ейхерст. Чи це та людина, якої він боявся все життя, з кожним роком все більше і більше? Чи

завадить це його праці, в покуті, яку наклала на нього Церква?

З тих пір, як тільки він очолив парафію, розумів, що рано чи пізно з’явиться хтось, кого буде цікавити