Читаем На другому березі (збірник) полностью

На другому березі (збірник)

…чому є сніг такий м’який, сріблястий,оксамитний та пушистий, наче теплий блам,[22]наче пух, що по воді здається плисти,вітер не сказав мені, я й не скажу теж вам.…ця думка — сам не знаю, звідкіля, пощо?Давній сірий îбраз, почорніла листва.Сніг мені нагадує далеке свято, щомає запах чоколяди та дитинства.В тихий вечір на світанку хижого життянаписав тоді мій перший вірш — мій перший гріх.Зорі — на тарілці хмар розсипана кутя,Місяць — на ялинці неба золотий горіх.

Січень (?), 1932

Із збірки «Привітання життя»

Пісня про вічну молодість

Запрягти до саней чотири чалі коніі вчвал, і вчвал!Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні,аж луна відіб'єтьсявід скал, від скал.Труснути батогом на вітер буйнийі вдаль, і вдаль!Наші очі далеччю гартуймо,а серце куймона сталь, на сталь.Ударять у срібну рунь[23] золоті копита,мов грім, мов грім.Повними грудима будемо вітер пити,під дахом синього небанаш дім, наш дім.Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:нема турбот!І сонцю ми поженемо навпроти,бадьорі, радісні,в галоп, в галоп.Запрягти до саней чотири чалі коніі вчвал, і вчвал!Навпростець переїдемо всі перепони,здобудеможиття фінал.Розпускають коні сиві гриви,пара з уст, мов дим.З рвучим вітром буйногривим!Бути вічно юним,вічно молодим!

Зриви й крила

1. ПРЕЛЮДІЯ

Такі бувають часом дивні хвилі,що, сам не знаєш звідкіля, чому,приходять в ніч, від померків німу,чи в день, як сонце стане в повній силі.Далеко бачиш — в незчисленні милі,віддихаєш, дереш на шмаття тьмуі чуєш давню радість, ту саму,яку в щоденщини згубив ти пилі.Горбами та низами йдуть дороги,схвильована морських поверхня грив —це крізь життя змагання шлях пологий.Хоча б чоло батіг невдач порив,не жаль, бо ступенем до перемогистає нам кожний, хоч невдалий, зрив.

2. РАКЕТА

Так тихо. Місяць лиш з-за хмар погляне,порине в чорних тіней знов тенета,гряде грязька, густа імла з бескета,повітря є гниле, липке, погане.Нараз крайнебо від луни багряне,вогнем угору вистрілить ракетаі задрижить, немов тремка трепета,мільйоном іскор в неба синь розтане.О! Серце мріє вирватись із лонатяжкої дійсності, із буднів ґрунтув безкрає небо, в соколів околи.Тут розсипатися в червоні грона,в криваві розірватись букви бунту,на землю не вернути вже ніколи.