На землі кленового листу

Коли вони проводять переговори, то уникають патріотичних гасел, тому економічні переговори нібито не підносяться до політичного рівня. Насправді це витончений націоналізм. Витончений, бо вони роблять справу без політичного галасу, на нижчому від політики професійному рівні, але й на хвилину не забувають про те, що їхня фірма — часточка національної економіки, і якщо фірма спрацює добре, то вони виправдають надію своїх співвітчизників на позитивний внесок їхньої фірми в економічний розвиток усієї їхньої країни. Це націоналізм у дії. Націоналізм не як теоретично розроблена політична доктрина, а як природна, можна сказати, біологічна поведінка живого національного організму, що існує на певному терені поміж інших таких же живих організмів. Цей націоналізм походить не від розуму й доктрини, а від інстинктів і природного прагнення до самозбереження роду. Але існує націоналізм усвідомлений. Його викладають студентам у вузах. І знову ж ознака XX сторіччя: для того щоб не настроювати проти себе інші народи, його вкладають у голови не як ідею зверхності своєї нації, а як мистецтво бути чемним, кмітливим і дуже корисним (для себе й партнерів) підприємцем. Націоналістичну ідею поширюють література, кіно та інші види мистецтва, і підприємці переймаються нею з дитинства. Вона стала їхньою духовною суттю і спрямовує на пошуки способів захисту національних інтересів у кожній сфері людської діяльності. Взяти для прикладу підприємців із таких країн, як Південна Корея, Японія, Сінгапур, Тайвань. Коли я порівняв їх з українськими підприємцями, мені стало сумно — наші підприємці не дбають про Україну. Кожна іноземна підприємницька делегація дбає про вигоду для своєї країни, а наші мріють про те, як би зі свого теперішнього службового становища узяти хабара чи здобути якусь іншу особисту вигоду. Таке мислення наших підприємців завдасть величезної шкоди Україні. Україна має тисячі підприємців. Закон дає їм право прямого виходу на зовнішній ринок. Ці тисячі підприємств відряджають тисячі торговельних делегацій у різні країни світу. Досвіду міжнародної торгівлі вони не мають, цін і кон’юнктури не знають, товари наші недооцінюють, торгуватися не вміють і ладні пустити будь-що за півдарма, аби лиш покласти щось до власної кишені. Масштаби розтринькування і розкрадання народного добра України можуть виявитися найбільшою трагедією — не в технічній відсталості, а у відсутності патріотизму!

Нам, совітським людям, усе життя повторювали, що буржуазний світ побудований на безжалісній конкуренції, гонитві за грішми, що в капіталістичному суспільстві людина людині — вовк, і немає такого злочину, якого б акули імперіалізму не вчинили за великий куш. Без кінця повторювали, що міжнародний капітал не знає кордонів, не має патріотичних почуттів і керується у своїй діяльності тільки одним — прагненням до наживи. Якою ж далекою від цієї комуністичної пропаганди виявилася сьогоднішня капіталістична дійсність!

Культурна атмосфера заможного суспільства виховує людей чемними й доброзичливими. Але я хотів глянути глибше. Отже, про Марксових хижих капіталістів і тих капіталістів, з якими ми в посольстві зустрічаємося мало не щодня. Велика американська криза 1929–33 років — це той рубіж, який поклав край старому капіталістичному суспільству з необмеженим пануванням приватної власності і започаткував нову стадію його розвитку, для якої характерне втручання держави в соціальні проблеми суспільства. Марксів капіталізм перетворився на соціалізований капіталізм. Від 30-х років Марксового капіталізму не існує в світі, а нас комуністи лякали ним. Капітал, казав Маркс, за своїм характером міжнародний, і він не визнає державних кордонів.

Він міжнародний у тому сенсі, що шукає місця застосування для свого національного капіталу по всьому світові. Проте кордони він визнає, бо ж визнає закони іншої держави і використовує свій капітал відповідно до вимог економічних законів іншої держави.

Форд збудував автомобільні заводи в Австралії і Європі, японці збудували заводи в Америці, фірми Рено, Мерседес, Вольво продають свої авто у всьому світі, щоб збільшити свій капітал.

Капітал буває індивідуальний, колективний, державний і змішаний.

Індивідуальний капітал в основному працює на батьківщині. Нагромаджуючись, він частину спрямовує за кордон для збільшення заробітку для себе. Колективний капітал — це гроші або добро акціонерів, що вкладені в якесь підприємство, фірму, банк. Часто це вкладення має форму акцій. Акціонерний (колективний) капітал у вигляді підприємств перебуває в управлінні директорату.