У довідці не було згадано, що посольству вдалося завдяки активній співпраці з українцями Канади налагодити видання англійською мовою дуже корисного щодвомісячного бюлетеня «Canada — Ukraine. Trade and Policy Monitor».
Наведу витяг із пояснювальної записки до МЗС України:
«…Не маю жодних сумнівів у тому, що лише така активна позиція посольства щодо подолання організаційних труднощів початкового періоду його становлення дозволила нам вийти на рівень роботи, коли, починаючи вже з січня 1993 року, за пропозиціями посольства приймаються важливі рішення на найвищих щаблях органів державної влади і управління України. Ось кілька прикладів. Зміна політики щодо взаємин з Міжнародним валютним фондом (пропозиції посольства за результатами переговорів з міністром фінансів Канади Д. Мазанковським, листопад 1992 року). Припинення повноважень представників, а далі — ліквідація Фонду розвитку зовнішньоекономічної діяльності України (січень 1993 р.). Впровадження заходів юридичного оформлення механізму підтвердження походження товарів з України з метою використання у торгівлі з Канадою (березень 1993 р.). Схвалення проекту «UMA Corporat» щодо запровадження системи реєстрації землі в Україні (травень 1993р.). Перегляд позиції уряду щодо прийняття делегації Квебеку (травень 1993 р.). Створення в Мінмашпромі спеціальної групи щодо контактів з «Globe Security Centre» (травень 1993 р.). Створення національного агентства морських досліджень і технологій (травень 1993 р.). Організація в Києві Інституту менеджменту Канадським бюро міжнародної освіти (КБМО).
Обурливими вважаю також рекомендації члена комісії С. Мішустіна звертатися дипломатам у разі потреби по консультації до працівників посольства Росії в Канаді. Це свідчить про абсолютне нерозуміння ним сучасної зовнішньо-політичної ситуації навколо України.
Посольство примушували поводитися відповідно до інструкцій брежнєвського СРСР («Правила об условиях труда советских работников за границей», що були затверджені в Москві 25 грудня 1974 р.)!»
У пояснювальній записці я подякував за слушні зауваження і пропозиції і порушив перед міністерством низку питань, вирішення яких мало б покращити роботу посольства.»
Зокрема в листі до посольства просив направити стажистом з майбутнім можливим переведенням на посаду першого секретаря з питань культури та інформації — Сергія Тарана.
Пропонував також направити випускника Інституту міжнародних відносин (або юридичного факультету КДУ) зі знанням англійської мови для стажування з метою майбутньої консульської праці.
* * *
Провівши комісію, посольство продовжувало свою звичну роботу. Я їздив до канадського ДЗСМТ і з паном Майклом Белом обговорював наше клопотання стосовно запрошення Канадою Президента України Леоніда Кравчука до Токіо на нараду «великої сімки», що мала відбутися 7–9 липня 1993 року.
22 червня 1993 року зустрівся у нашій резиденції з послом Словаччини Антоном Гикішем, радником-посланником посольства ФРН доктором Річардом Елеркманом та особливим радником міністра закордонних справ Канади Д. Райтом.