На землі кленового листу

У департаменті закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади працювало чимало українців. Ці люди — громадяни Канади, і вони, власне, в інтересах Канади намагалися сприяти розширенню канадсько-українського політичного взаєморозуміння. Зустрічі з цими людьми давали можливість посольству краще розуміти пульсацію настроїв і планування зовнішньої політики канадської держави.

Готуючись до від’їзду в Україну, я проводив інтенсивні консультації з метою ще більше наблизити їх до посольства та по змозі передати свої особисті знайомства дипломатам, що залишалися працювати в Оттаві. 28 вересня така зустріч у резиденції відбулася з участю директора Директорату стратегічних досліджень Романа Якубіва, директора бюро міжнародної освіти Ігоря Ба́рана, співробітників Канадського МЗС Михайла Решітника, Євгена Степчука та Бориса Сірського, віце-президента канадської компанії (спеціалізується на друкуванні грошей та цінних паперів) Ореста Новаківського. З боку посольства, окрім мене, був перший секретар з консульських справ Ярослав Асман.

Шановним колегам я докладно розповів про становище в Україні та мотиви відставки з посольської посади й повернення в Україну. Вони висловили своє бачення майбутнього розвитку нових пострадянських держав, ставлення «великої сімки» до Росії і Єльцина, порушення західними стратегами питання про розширення НАТО й того, як у всіх цих умовах допомагати Україні.

З групи юристів, яку 1992 року я намагався створити для роботи над проектом Конституції України, кілька чоловік розробили тільки незначні пропозиції. По-справжньому за цю роботу взявся лише професор Теофіл Кісь, віддаючи їй весь вільний час за межами безпосередніх обов’язків в університеті.

Вийшли не просто зауваження до того проекту, що був покладений в основу роботи Конституційної комісії, а, сказати б, окремий проект основного Закону. Пан Кісь хотів направити його в Київ, і я написав йому рекомендаційного листа до голови робочої групи Конституційної комісії професора Юзькова.

Чи вигідно позичати у капіталістів?

Посольство давно проводило ділові переговори з групою підприємців у галузі виробництва м’ясних та молочних продуктів. До групи входило понад два десятки осіб, головним чином німецького походження. Умовно ми називали їх групою Генна і Брауна — за прізвищами людей, що організували наші зустрічі. (Валтера Генна рекомендував до співпраці ще колишній представник МЗС України Юрій Богаєвський).

Вони знали про відсталість української м’ясо-молочної переробної промисловості, самі мали найновішу технологію і хотіли розгорнути цю промисловість на півдні України. Посольство активно намагалося їм допомогти.

Днями група у складі близько 30 осіб повернулася з України. Вона проробила шлях від Одеси до Києва з багатьма зупинками для вивчення обставин та переговорів з представниками місцевої влади. Промисловці були задоволені. Група засновуватиме свої чи спільні підприємства й схилятиме інших канадських підприємців до вкладення в Україні своїх капіталів. Ми в посольстві раділи їхньому оптимізму. І Шандрук, і я попереджали їх про труднощі бюрократичного характеру і гіпертрофоване хабарництво. Зіткнулися вони з цим чи їм пощастило не зіткнутися з бюрократами і хабарниками — однаково добре: ці люди вміють робити справу і мають для того кошти, отже, може, й Україні допоможуть подолати технічну відсталість.

Наслідки поїздки груп Генна і Брауна були обговорені в посольстві.

Тоді ж торкнулися ще двох тем.

Перша була пов’язана з намаганням посольства спонукати Україну до виробництва метанолу для часткової заміни бензину. Тепер нам на допомогу прийшли ще дві особи: від міністерства індустрії, науки й технологій Канади Ганс Краукліс та від міністерства фінансів і скарбниці Канади Андрій Климчак.

Друга тема — це ставлення України до Міжнародної фінансової корпорації (філії Міжнародного банку). За правилами Міжнародної фінансової корпорації, держава — член корпорації мала сплатити внесок у сумі шість мільйонів доларів. Сплативши цей внесок, можна одержувати кредити на мільярди доларів. Український уряд не зробив цього внеску і тим самим не здобув права на одержання кредитів.

Добре це чи погано?

Відповідь залежить від двох чинників: по-перше, за скільки відсотків річних корпорація видає кредити; по-друге, скільки відсотків прибутку матиме та наша галузь економіки, куди будуть вкладені позичені гроші й чи відсотки прибутку будуть більші від відсотків, що їх необхідно сплатити за кредит. Якщо прибуток більший, тоді кредит варто брати; якщо менший, тоді не треба брати, бо не варто збільшувати зовнішньої заборгованості.

Кілька побіжних зауважень про схожість і різницю українського й канадського підходів до соціальних гарантій у суспільстві

В Україні є система пільг і система переваг. І в Канаді вони є. Пільги — це допомога хворим, безробітним тощо. Переваги — це виділення важливих осіб із середовища звичайних громадян. Виділяє їх держава, оформлюючи певним правовим чином, або ж такі переваги там і тут існують як неписаний закон. Тільки проявляються вони по-різному.