На землі кленового листу

— Напевно, — сказав я наприкінці виступу, — багато з вас поїде в Україну святкувати 24 серпня першу річницю незалежності. Так ось тепер вам уже не потрібно буде звертатися за візою до російського консульства — це зробить для вас консульський відділ нашого посольства. Посольство зможе зробити значно більший внесок у розширення всіх видів відносин на користь народам наших країн, якщо ви допомагатимете йому в цьому і будете активними посередниками між посольством і різними верствами канадського суспільства. Наше спільне завдання — якомога більше знайомити Канаду з Україною і, навпаки, Україну з Канадою. Що більше буде цієї інформації з обох боків, то швидше канадські політики зрозуміють добрі й мирні наміри українських політиків, а підприємці обох країн знайдуть можливості для спільної підприємницької діяльності. Серед вас є люди, що працювали в уряді, федеральному чи провінційному, в промисловості, торгівлі, медицині. Ваш великий життєвий і професійний досвід, напевне, дає вам можливості розробити добрі поради в якійсь корисній справі. Я радий буду вашим порадам. Допомагаймо прокласти міст поміж Канадою й Україною!

* * *

Неділя почалася з інтерв’ю місцевій газеті «Фрі прес», потім відбулася зустріч з достойниками православної церкви, знайомство з українським греко-католицьким журналом і невелика екскурсія по Вінніпегу. Пан Денека — архітектор, і він показав свій витвір — греко-католицьку церкву. Церква нам сподобалася.

Надвечір нас посадили в літак на Оттаву. «Добре в гостях, а вдома краще», — мовить українська приповідка. Ми не мали ще дому і летіли, власне, в чужу хату, але господарі Орест та Ірина Новаківські — дуже щирі й гостинні люди, і ми в їхній домівці почувалися добре.

* * *

У понеділок я провів чергову нараду з Родіоновим і Кучером. Якщо вдасться придбати будинок на вулиці Меткаф, то десь у вересні можна б офіційно відкрити посольство. На відкриття посольства, мабуть, приїдуть перший заступник міністра Макаревич і Богаєвський. До того часу потрібно підготувати кілька проектів угод між Україною й Канадою. Родіонов запропонував розробити документ про свободу пересування і про юридичну допомогу громадянам обох країн. Я був проти першого, бо наше пересування ніхто в Канаді не обмежує, а другий — варто. Наказав Родіонову проводити консультації у цій справі з нашим і канадським іноземними відомствами.

Наведення мостів

6 липня 1992 року лімузин підкотив до хати Новаківських, і за дві години ми з дружиною вже були в Монреалі в люксовому номері готелю «Королева Єлизавета». У фойє нас зустрів пан Анатолій Нікула.

7 липня в Монреальській телестудії були від «Телеглоуб» президент Лебел і Вінтерштейн, від української громади — Григорій Гладій, Лада Топчан і Тарас Гукало та від посольства — я. На зв’язку з боку Києва були від Держтелерадіо Юрченко, голова Комісії Верховної Ради в закордонних справах Павличко і телекоментатор Пасак.

У ході підготовки до телемосту Монреаль — Київ виявилося, що Україна ще не стала членом міжнародної системи супутникового зв’язку. Дійсним членом міжнародної системи супутникового зв’язку був Радянський Союз. Його договір успадкувала Росія. Однак і Україна мала право на певні частоти. Міністерство зв’язку України подало заяву. Ніхто в міжнародній організації не заперечував, але щоб стати дійсним членом, необхідно було сплатити членський внесок. Україна не заплатила. Монреальський «Телеглоуб» домовився з Росією. Вона не заперечувала, і за телеміст Монреаль — Київ заплатила «Телеглоуб». За один сеанс. А Україна ж повинна дістати супутникову можливість виходити зі своєю інформацією на американський континент постійно. Якщо Україна хоче подолати інформаційну ізоляцію, їй необхідний постійний супутниковий телевізійний канал. Через цей канал посольство може регулярно передавати відеокасету на загальноукраїнську програму УТ-1 і в свою чергу пропонувати матеріали з України на канадські й американські телекомпанії. Якщо ми не освоїмо цих нових засобів комунікації, Україна буде об’єктом ідеологічної обробки й дезінформації з боку інших держав, нерівноправним суб’єктом міжнародного обміну інформацією. Наш уряд мусив би коригувати потік закордонної інформації в Україну з урахуванням своїх національних інтересів.

Тим часом режисер розсадив у студії всіх за столами відповідно до ролі кожного в передачі. Перед нами світився великий екран завбільшки десь півтора на півтора метри. На екрані з’явилася київська телестудія з трьома її учасниками. Напевно, і ми в цей час з’явилися на українському екрані. Почався діалог України й Канади через океан. Телеміст пройшов добре. Я подякував його учасникам, тепло потиснувши руку Гукалові.