Наближення. Наркотики і сп'яніння

Про тісний зв'язок сп'яніння й екстазу здавна було відомо провідникам снів і душ, магам і містикам. Саме тому в їхніх ритуалах посвячення та містеріях наркотики завжди відігравали певну роль. Вони відкривали шлях разом з іншими способами, такими як медитація, піст, танець, музика, заглиблення у витвір мистецтва, сильне збудження. Тож їхню роль не варто переоцінювати. До того ж вони відкривали й «темну браму»; Хасан Саббах зі своїми асасинами служить тут гарним прикладом.

На володінні наркотиками засновані різні форми рабства, демонічної залежності, які не потребують жодних наглядачів і жодних ґрат. З коноплі плетуть мотузки, а також добувають гашиш, який прив'язує сильніше — з його допомогою бурські фермери тримали на повідку своїх ґоттентотів. Конопля є також у сигаретах із марихуаною; підпільні торговці в Чикаго роздавали їх безкоштовно школярам, прив'язуючи до себе, як той щуролов із Гамельна. Ці діти ставали спритними злодіями; одного дня, коли вже не було що вкрасти, вони, аби втамувати жагу до наркотика, збували свій одяг. Вдома вони розповідали, що їх було пограбовано.

Тут назва «Rauschgift[78]» виправдана і суворий нагляд доречний. Проте коли якраз у Чикаго перша частина цієї книжки готувалася до друку у збірнику на пошану Мірчі Еліаде, я вирішив замінити заголовок «Drugs and Intoxication» на «Drugs and Ecstasy[79]», що, як мені здавалося, пасував краще.

Власне, тут я мав на увазі навіть не екстаз, а радше зривання завіси, яка покриває відчуття.

З таким станом сп'яніння тісно пов'язаний страх або навіть раптовий біль. Екстаз є не більше ніж транспортним засобом, який дозволяє наближення до нерухомого й спокійного в собі світу. Цілком достатньо, якщо ми один раз використаємо цей стан як своєрідний паром. Хай там як, але це лише маневр, експеримент, пробний політ. Не від кожного можна таке вимагати. Тут я не хочу заходити так далеко, як Гакслі. Я радше погоджуся з Гурджієвим[80], нашим сучасним магом, про те, що необхідно робити ретельний вибір та виявляти особливу обережність.

42

Гурджієв, навколо якого в Парижі утворився езотеричний гурток, здається, досить глибоко проник у давно засипані ходи. Він був вихідцем із Кавказу. Такі здібності, як у нього, можливо, треба розглядати як етнічні релікти. Якісь особливі вміння збереглися переважно на островах та у горах, наприклад уміння тлумачити оракул та мати друге обличчя[81]. Такі речі приходять і зникають із потоками крові. Проте вони можуть знову виникнути з глибин, зв'язок з якими уже загубився, подібно до етруської мови у римлян та кельтської в наших нинішніх атлантичних широтах.

Гуржієв, як і багато його кавказьких земляків, любив міцні алкогольні напої. Взагалі здається, що посвячений не так суворо дотримується правил, як сам того вимагає від своїх адептів. А «просвітлений» майстер може померти від нетравлення шлунку після страви з вепрятиною. Аскеза буває доброю, так само як і сп'яніння. Але все це, як я вже казав, тільки транспортні засоби. Хоча вирішити, коли пасує те чи те, дано далеко не кожному.

Наркотик мав для Гурджієва не таке велике значення, принаймні значно менше, ніж для Гакслі, який бачив у мескаліні своєрідну ерзац-релігію. Натомість Гурджієв вважав, що було б добре, якби одного разу на адепта ринув водоспад, затопивши його аж до верхньої межі, це мало показати йому, що є можливим по той бік ступального колеса щоденної рутини. Тоді людині з таким досвідом треба було б десять-двадцять років працювати над собою.

Тобто це та сама методика, як і в Старого з гори[82], але з метафізичними намірами. Інший спосіб використовував абат одного сирійського монастиря, про якого повідомляє Кассіан[83]: він давав послушникам закопати шматок дерева і протягом цілого року щоранку поливати його водою. Це була вправа для терплячості й послуху. -

43

Отже, дві педагогічні методи? Певна річ, адже кожне вчення має містити більше, ніж одну методику. Школи також є транспортними засобами, які нічого не варті без знання мети. Будь-який доступний для проходження шлях має бути відображенням шляху життєвого.

Сирійський абат знав, що життя суворе, але терпляча вірність приносить винагороду, яка перевершує будь-яку уяву. Його шматок деревини був символом дерева життя або пальми, яка врешті приносить плоди.

Гурджієв рухався в межах того самого топосу, подібного до дао. Проте він хоче показати пальмове дерево зі своїми плодами (…) не як фата морґану під час мандрів у пустелі, не як обіцянку потойбічного життя, а як досяжну мету. Тобто — не імітація, а ініціація.

44

До речі, навіть фата морґана не висить «у повітрі». В її основі лежить досяжне — справжні пальми, справжні колодязі, справжня оаза. І все набагато гарніше, ніж у з'яві. Мета виявляється недосяжною не тому, що її не існує, а тому, що недостатнє наше сприйняття. Блукання не приносять непохитної істини, а свідчать про недостатність системи, брак інтелекту й інстинкту.