Наближення. Наркотики і сп'яніння

Видимість не позбавлена суті, вона є передбачуваною вказівкою. Справжнє місце розташування оази можна визначити за допомогою приладів. Мандрівник знемагає в пустелі, тому що має або недостатні знання, або недостатню спрагу — тож він не реве «як олень за свіжою водою[84]».

45

Поки пустеля й оаза відрізняються одна від одної, про достаток годі й говорити. Проте завдяки техніці стане можливим зрошення навіть найпосушливіших пустель. Хоча все це стосується нашої теми тільки побіжно.

Сирійський абат має набагато дальшу мету, ніж Гурджієв, що порівняно з ним має вигляд Симона-чарівника[85] перед апостолами. Але обоє перебувають в пустелі, де кружляють переддвір'ями смерті. Такі наближення мають більшу або меншу вагу.

У зв'язку з цим — одна примітка, яка подібно до примітки про зрошення пустелі слугує ad usum Delphini[86], й саме так слід її розуміти: Знання про переддвір'я або зали чекання не є неважливим. Тут можна довідатися про правильний вихід, а також про виїзд або перехід в інше місце. Таке знання може бути особливо цінним, коли насувається катастрофа. Саме з цієї причини з давніх часів у церемоніях і святкуваннях, під час посвячення, ініціацій та містерій відбувається символічна зустріч смерті й нового народження. За знищеною свідомістю слідує воскресіння; пил перетворюється у блиск. Віряни беруть участь у смерті й поверненні Адоніса; місти[87] підводяться з темряви назустріч елевсинському світлу.

46

Знищення на всіх рівнях — навіть морально — належить до необхідної послідовності краху й пробудження, як то описали Гаманн і Канне[88] і як то належить пієтистичній сповіді. Знищення і одужання, а також почуття воскресіння після тяжких хвороб.

Твій трон, о, Господи,
Побачив я здаля…[89]

Повний відчай. Від-чай — це означає, що досягнуто тієї точки, коли сумнів, а разом з ним і надія «йдуть на дно». Dubitare fortiter[90].

Звертаючись до сучасників, годі обійтися без психологічних та фізіологічних вказівок. Сновидіння можуть за багато років провіщати смерть, безпосередньо смерті передують певні, очевидно, типові картини. В якій послідовності відбувається перебіг вервечки токсичних змін, почерговість біологічного відмирання? Що означають повідомлення про те, що клич умирущих, особливо потопельників, ніби повідомлення на велику відстань, сприймається їхніми матерями? Чи є тут провідником якась аура — принаймні для надсензитивних чи для певних станів?

Це питання, які проникають навіть у практику, наприклад у спосіб поховання. Зазвичай люди розмірковують і про таке, причому всі люди, але переважно дуже різним способом. Тут зустріч зі смертю може зміцнити не лише переконання, але й відвагу. Можливо, навіть виплести мережу провідних каналів.

Я роблю ці нотатки 26 травня 1969 року, в понеділок Трійці, коли три астронавти «Аполлона-10» після обертання навколо Місяця повертаються на Землю. Їхній політ увійде в історію астронавтики — насамперед через складний маневр місячного посадкового модуля, який наблизився на мінімальну відстань до поверхні нашого природного супутника. Це було тренування приземлення, яке має великі шанси на успіх.

Отже, і зустріч зі смертю треба сприймати як тренування, можливо, навіть як підготовку до набагато важливішої посадки. Поки що перевізник тісно прив'язаний до човна, але колись він його залишить.

Світло понад стіною

47

Якщо ми лише краєм ока поглянемо на все більшу гору літератури про сп'яніння, яка продовжує розростатися, й при цьому не пропустимо повз увагу подвійний сенс слова «до-слідження», то знайдемо дуже мало знання і дуже багато науки. До неї слід зарахувати не лише впорядкування матерії та її впливів, тобто весь хімічний, фармакологічний та психологічний аналіз. Тут буде замало допитливості в усіх її найменших відтінках, від швабського «Wunderfitz[91]» до екзотизму Отелю Пімодан[92].

Усе це стосується й сучасного відвідування віддалених областей та островів, де можна збирати наркотичні речовини у вигляді тропічних плодів. «Потужні уми підкріпляються не молоком, а алкалоїдами», — казав Ґоттфрід Бенн[93]. Та я вбачаю в цьому не так підкріплення, як послаблення; і прикладів цьому не бракує. У мистецькій та інтелектуальній сфері аж кишить такими веселунами, які переважно вже занапастили себе безперервним курінням та піґулками і, ще не досягнувши духовної зрілості, відійшли під нагляд лікарів.

Проте доволі дотепною є заувага Ґоттфріда Бенна про той остракізм, якого зазнає подібна поведінка: «Наркотики, п'янкі субстанції, екстази, душевний ексгібіціонізм — для суспільства все це звучить просто пекельно. (…) Але аргумент про псування здоров'я не надто пасує державі, поки вона влаштовує війни, під час яких за три роки гинуть три мільйони людей». Тут можна додати: …і поки держава з торгівлі цивілізаційними отрутами одержує левову частку свого прибутку.