Наближення. Наркотики і сп'яніння

Ставлення людини до сп'яніння є доволі важливим, тож цілком природно, що виховання й законодавство детально займаються цією темою. Тут ми натрапляємо на строкату палітру — від абсолютної заборони через обмеження й аж до терпимості та навіть заохочення п'яних радощів. Але картина стає доволі заплутаною, якщо розглянути мотиви. Абстиненція пізнього протестантизму в Америці та північних країнах є цілком іншою порівняно з відмовою від алкоголю в ісламі. Сам Мухаммед є прикладом духу, який відкривається перед неофітом без штучних засобів. Він може обходитися без вина так само добре, як і Святий Антоній. Дервіші переходять в екстатичний стан за допомогою простих рухів. Та й справді, з давніх часів танець є опробуваним методом переходу в стан буття за межами себе. Утримання від алкоголю, як того вимагають Армія Спасіння або іслам, спрямоване на ту саму мету, але тут воно виходить з нестачі, а там — з надміру. Це добре сформулював Геббель[108] у своєму вірші «Одаліска».

57

Амбівалентна оцінка наркотику загалом характерна для поведінки більшості держав, які, з одного боку, засуджують стимулятори, а з другого — залежні від галузей промисловості, які займаються їхнім поширенням. Це стосується не лише алкоголю й тютюну, але й незліченної кількості хімікалій, яких стає все більше. Той, хто сьогодні бере участь у веселому товаристві, може спостерігати за тим, як порожніють склянки та повняться попільниці — але все частіше він може помітити, як хтось напівскрадливим рухом дістає маленьку пляшечку чи коробочку. Все це є чимось на кшталт психічних цукерок.

У тому, що одна рука держави не знає, що робить друга, а одне око залишається примруженим, немає нічого нового. Балансування між етичними та економічними мотивами не обмежується тільки стимулянтами. Такою є класична поведінка щодо межових сфер, які мають кепську репутацію, але водночас залишаються дуже прибутковими. Такими є також азартні ігри та проституція. Все це взаємопов'язано, тож немає нічого дивного в тому, що в тих місцях, де корупція починає захоплювати палаци, зустрічаються азартні гравці, повії, злочинці й торговці наркотиками. Там відбувається швидкий занепад, хоча дещиця корупції належить до суті держави, як крапля мастила до будь якої коробки передач. Вона стає «non olet» Веспасіана[109], якого зараховують до хороших імператорів.

Диспропорція між терпимістю та наражанням на небезпеку сьогодні стає ще різкіше окресленою за рахунок загостреного усвідомлення самого такого стану. Наука прагне до дедалі більшої точності; її погляд спрямований на одиничні явища, яких раніше майже не помічали. Водночас опрацьовуються й обраховуються результати. Тож коли за допомогою кривих можна довести, що існує залежність між споживанням сигарет та кількістю смертей від раку легенів, то стає доволі складно уникнути відповідальності.

Те, що усвідомлення загострюється, відчувається буквально в повітрі; квантитативні методи є тут одним із наслідків. До раціонального висвітлення фактів, які раніше викликали неясний неспокій, належить фотографія. Звісно, світлина не може змінювати речі, але вона доводить, що змінилася свідомість.

58

Відповідальність також має різні сторони; вона була б неповною, якби на неї впливали тільки наслідки шкоди. Подорожній, який сидить перед кав'ярнею в Каїрі, може прийти до висновку, що пророк є майстром прогібіціонізму, адже повна відмова від алкоголю тримається вже століттями. Але той самий подорожній, прибувши до Александрії, зіткнеться з цілими зграями торговців, які, зокрема, пропонуватимуть також наркотики — від сигарет із коноплею до настоянки кантаридіну[110]. Це давній закид законодавству Мухаммеда, адже, забороняючи вино, воно сприяє споживанню опію й гашишу, а також заохочує до сексуальних ексцесів.

Те, що загальні заборони мають свої тіньові сторони, виявилося і під час прогібіціонізму в Сполучених Штатах, коли значно зросли злочинність і корупція. Очевидно, людина має сильну й незнищенну потребу не лише стимуляторів, але й певної дози, яка викликає сп'яніння. Рішення, яке намагався передбачити Белламі[111] у своєму романі «Погляд назад, 2000–1887» (1888), не заторкує суті проблеми. В його утопічному світі до страв додають дрібку засобу, який непомітно позбавляє алкоголь своєї притягальної сили, тож потреба його споживання навіть не виникає.

Тут помилка криється в тому, ніби спрага п'яниці є своєрідним голодом на рідке. Але ж його можна було б швидко втамувати, якби за ним не крилося щось інше, а саме потяг до духовнішого світу. Такий голод годі втамувати, як і будь-яку метафізичну потребу, й саме цим пояснюється ненаситність. До того ж відмірювання порцій суперечить самій суті сп'яніння. Цей голод слідує за надлишком, який розбухає і зберігається, супроводжуючи заміну звичайного світу на святковий.

Ранні початки

59

Із першим сп'янінням, як і з першим коханням, підліток стикається випадково; ці зустрічі не передбачені жодним планом. Капели Діонісія й Афродіти можуть стояти в храмі Фортуни.