Наближення. Наркотики і сп'яніння

Отже, ми потрапили у броварню; невдовзі до нас прийшов директор, якому вже розповіли про наш прихід. Не знаю, чи популярне в ті часи словечко schmißig («хвацький») справді походило від Schmiß («шрам на обличчі») — хай там як, але на обличчі директора справді був шрам, ще й свіжий, хоча сам він був огрядним, а в нього на голові вже проглядалася лисина. Очевидно, він страшенно нудьгував, тож наші відвідини стали для нього приємною розвагою. Ідея проведення екскурсії здалася йому пречудовою, й він вирішив все показати особисто.

На різних поверхах ми бачили величезні діжки та мідні котли, апарати для виробництва сусла, фільтрувальні машини, насоси, трансмісії й турнікети, підіймалися також аж до сушарень хмелю і солоду. Ми чули терміни верхове й низове бродіння, зелений солод, барда, декстрин, нас посвятили також у те, чим відрізняється англійський, баварський і богемський способи приготування пива. Там було багато настоїв, з яких перший давав подвійне пиво, а останній — слабке ординарне. Мюнхенський клімат був особливо сприятливим для броварського мистецтва; у березні умови ставали оптимальними, що й пояснює славу березневого пива. Пиво «бок[125]» не має нічого спільного з цапом; воно нагадує міцне пиво і спершу варилося в місті Айнбек. Натомість у назві Мумме, «корабельного пива[126]» з Брауншвайгу, збереглося прізвище броваря. Директор сподівався, що цього року буде добрий урожай хмелю. Перспективними видавалися спроби добути з хмелю екстракти довготривалого зберігання. Про всі ці деталі та ще багато інших ми дізналися, коли стояли поряд з машинами або підіймалися чи спускалися численними сходами.

63

Після того, як ми побачили, яким чином готується напій, варто було його скуштувати. Екскурсія закінчилася у вмебльованій частині підвалу. Навколо столу з фірмовим оздобленням — міцною підставкою з прапором броварні — стояли стільці. На стінах висіли дипломи, на яких були зображені цілі ряди фабрик із високими коминами, повитими димом, й здавалося, що геометричним шляхом вони продовжуються до якоїсь уявної точки.

Директор віддав розпорядження. Принесли таріль із канапками, сигарами й сигаретами, а також ящики з пивними пляшками. Невдовзі ми вже сиділи, скупчившись навколо нього і його майстрів-броварів. Вернер вийшов за гітарою; зараз почнеться забава, як він казав, а то й справжня комедія.

На вулиці було жарко, а тут, унизу, панувала приємна прохолода. Господар броварні розпочав дегустацію з легкого літнього пива, а потім перейшов до міцних сортів, призначених на експорт. Спершу ми приклалися до пляшок, відчуваючи природну спрагу, а потім з'явилася інша спрага, яка наростала в процесі пиття, а коли директор запропонував затягнути пісню, ми не стали довго себе вмовляти. Адже «Ганса-лютніста[127]» всі знали напам'ять. Перша пісня, яка, щоправда, не дуже підходила до обстановки, як завжди, була «Подорожній»:

Гірське джерело напуває мене,
А завтра — вино з-понад Райну.

Друга пісня вже більше пасувала до цього місця:

І стоїть та гора Кіфгойзер
Посеред німецького краю,
І спить у ній Фрідріх, наш кайзер,
Барбаросса його називають.

Заспівали й інших, зокрема пісню про Тевтобурзький ліс. Тут, неподалік, Квінтілій Вар[128] зазнав таких ударів, що відлуння звучало протягом тисячі років. Вернер навіть знав деякі соло-партії, які були доволі фривольними, але не переходили межі пристойності, проте для цього загальний настрій мав досягти відповідного рівня веселощів. І ось уже він співав про кумедних лісорубів та про жіночку-жайвора — веселі пісеньки, які він виводив приємним голосом у супроводі лютні:

Моя жінка, жайворінка,
Путта-ріа-ра.
В церкві падає пір'їнка,
Путта-ріа-ра.
Пастор мовить тут злостиво:
Жайвір той співав фальшиво!

Але й директор мав гарний співочий голос. Йому подобалися балади на кшталт пісні про відважного бургомістра, який врятував своє місто завдяки неймовірній пиятиці:

Ротенбурґ на Таубері
Все обороняється,
Проти злющого Тіллі[129]
Довго він тримається.

І так невдовзі створилася затишна атмосфера; директор радів нам, а ми раділи, що натрапили тут на нього. До того дня я ще майже не пив пива; цей напій здавався мені надто гірким, прісним та неприємним на смак. Але тут все було по-іншому: спрага, а також товариство змінили смакові властивості. Водночас вивільнилися не знані досі сили. Мене захопили нові спостереження.