Наближення. Наркотики і сп'яніння

Про що ж іде мова, коли ми говоримо про «внутрішнього суддю», адже зі «Злочином і карою» все це має небагато спільного? До речі, Раскольніков міг би завиграшки дорости до державного прокурора, але так і не спромігся вийти за межі самого себе. Раскольніков зазнав поразки не через помилку мислення, а через тріщину в самій субстанції. Цьому відповідав також бридкий спосіб його злочину «із сокирою», адже Наполеон, якого він збирався імітувати, про таке ніколи й гадки не мав.

Тяжкість злочину перед таким судом не є додатковою обтяжливою обставиною. Дивовижно, як легко носії влади справляються з тим, що спричинили такі збитки; Наполеон, коли лежав на смертному одрі, бурмотів щось про «tête l‘armée[400]» й при цьому не відчував жодних докорів сумління. І все ж таки дух, який підкоряє, сильно страждає, навіть сильніше, ніж за інших обставин. І поразка стає очевидною, але все відбувається інакше.

Така спрямованість має розглядатися простіше та в загальному плані, вона має розглядатися як «скорення долі», і трагічність полягає в тому, що долю годі змінити. Якщо говорити з біологічного погляду, то ми намагаємося змінити якісь феномени, й це може вдатися більшою чи меншою мірою, водночас генотип залишається неприступним. Жодного прощення не існує; будь-яке виправдання, будь-яка кара є символічним актом.

Тож навіщо весь цей невпокій, цей острах, який засів так глибоко, що його не спроможні сколихнути ні критика, ні присуд? Нам годі це зробити, ми не можемо «відновити» образ. Але що означає «відновити»? Той образ ніколи не був цілісним — таким ми його одержали, з тріщинами й розривами. Ми не можемо його заховати від навколишнього світу, не можемо сказати «ось таким» ти маєш бути й «ось таким». Як зразкові учні, ми найбільше відхиляємося від цього. Й саме на цьому образі все більше вибудовується наш світ.

І все-таки залишається внутрішній суддя, якому не відоме прощення. Він не визнає ні каяття, ні докорів сумління.

Ознакою великої проблеми є її нерозв'язність. Її значення полягає в неминучому питанні, яке даремно потребує відповіді й перебуває у невгамовному невпокої. На півночі я бачив маси повалених дерев, які сплавлялися вниз за течією, ціла круговерть стовбурів. Спершу вони пливуть повільно, а потім дедалі швидше, адже наближається водоспад. Водночас стовбури обертаються навколо власної осі й починають підлаштовуватися до течії, так ніби їх направляє магніт. У деяких місцях їм допомагав і плотар.

Усе це повторюється в переплетінні гілок і коріння дерева життя, в життєвих лініях на долоні, у хромосомах клітинних ядер, в окремій долі. Те, що не підкоряється, буде підкорене.

Про гашиш

198

Оцінка ситуації має відбуватися ще до дії. Таку пораду дають численні, почасти відомі прислів'я. З другого боку, не втратила свого значення й стара добра приказка: «Біда робить мудрішим». Якщо ми відбулися лише одним синцем під оком, значить, засвоїли урок — для себе й, можливо, для інших.

І хоча треба застерігати від кожного наркотика, то щодо гашишу, здається, слід виявляти особливу обережність, оскільки він провокує непередбачувані й до певної міри агресивні реакції. За Левіним, два, максимум три грами екстракту буде достатньо для того, щоб спричинити сп'яніння; коли ж ідеться про добрі препарати, то вистачає лише незначної частки такої дози. Левін наполегливо рекомендує як протиотруту настояну мокку.

Що саме відбудеться, якщо прийняти надто сильну дозу, годі передбачити; хай там як, але тут ідеться про ризиковану справу, яка може кепсько закінчитися.

Назва рослини «канабіс» походить із дуже давніх мов і має в них споріднені слова, наприклад в ассирійській; «konabos» було грецьким словом, що означало «галас». Воно вказує на почасти радісні, почасти агресивно-збуджені напади, якими проявляється зазвичай сп'яніння, спричинене гашишем. Приклади можна знайти у «Тисяча й одній ночі». Коли пізньої пори халіф разом із візиром робить свій обхід, то з однієї хатини він чує сміх, накази й погрози. Вони входять туди й знаходять пожирача гашишу, що розважається на самоті. Він стає мішенню їхніх жартів. Іншого чоловіка в публічній бані зраджують органи відчуття, що частково лякає його, а частково розважає.

З другого боку, оповідь приписує наркотику, який згадується під назвою «банґ» або «бендж», суто притлумлювальну дію. Він служить для присипляння жертв, яких хочуть непомітно усунути. Так, у казці про зачарованого від кохання раба Ґанема володарка Субейда дає одній рабині, яка може стати її конкуренткою, «банґ» або «бендж», як то подано у перекладі, що маю під рукою. То був, як каже оповідач, «шматочок критського бенджа, такий потужний, що якби його понюхав слон, то спав би від цієї ночі аж до наступної».