Нарушитель

„Добрый вечер, в эфире самый последний выпуск новостей, ― начала тараторить женщина, ―…(нудности вырезаны). Экологи забили тревогу. В Азовском море по непонятным причинам выкинуло на берег тысячи рыб. Некоторые эксперты утверждают, что небывалая жара сыграла злую шутку с морскими обитателями, но также есть и сторонники той версии, что в море были не санкционированно сброшены отравляющие вещества. Несмотря ни на что, туристы продолжают купаться в Азовском море… (дальше, как обычно, в новостях показали интервью со всеми, с кем только можно, и посеяли надежду на счастливое разрешение проблемы).

– От що коїться на білому світі. Вчись добре, доця! Еколог ― це найпотрібніша професія, за вами майбутнє, ― дал наставление папа.

– Майбутнє? Та не сміши людей, то мої одногрупники у „Меотиді” пішли скупатися у морі, а риба не витримала такої воніщі. Та й померла бідолашна. А ти, батя, майбутнє, майбутнє, да з нас такі екологи, як з мене міліціонер.²³

Может быть эта досадная экологическая катастрофа с рыбой заставит администрацию РЛП „Меотида” задуматься над тем, пускать ли на свою территорию студентов-экологов или нет.

И напоследок. Все привыкли считать, как в рекламе, если печень не сможет, то что-то поможет. Теперь это выражение приобрело иной смысл: если печени уже ничего не поможет, значит, ты в группе ЭП-07 и в „Меотиде”.

Глава 47. Анджей

На протяжении своей недолгой жизни, Анна очень часто, как никто другой, меняла свои музыкальные предпочтения. Она слушала и бездарную попсу, и шансон, и классику, и рэп, и R&B, и ещё много чего. В течении года, проведённого в универе, девушка определилась со своим музыкальным вкусом и предпочла стиль рок и те песни, которые нравятся, не важно какой стиль. Она даже не предполагала, что ещё один стиль займёт прочную нишу в её сердце.

После того, как Аня пришла с практики, а родители ещё были на работе; делать было нечего, она села за ноутбук и погрузилась во всемирную паутину. Она любила выходить в Internet, там можно было найти много чего интересного, красочного и приятного. Это отвлекало Аню от мыслей о Лёлике и о том, что он, с…, не звонит, и что на неё ему глубоко наплевать. Нельзя было сказать, что девушка не замечала такого пренебрежительного отношения, скорее, не хотела замечать. Она не хотела надевать очки, рассеивающие розовый цвет; и кепку, надёжно прикрывающую уши от лапши, которую ей вешал любимый человек.

По иронии Интернета, девушка оказалась на Фан-чате депешей, причём она, как и водится, совершенно не знала, как она на этой странице очутилась ― магия паутины. В списке ников она заметила странный „Анджей”.

Anna_Mil: Привєт, ти шо, поляк?

Анджей: Да, а шо?

Anna_Mil: Нічого, а чому так грубо? Я тільки спитала.

Анджей: Вибач, що образив. Не знав.

Anna_Mil: Яку музику ти любиш слухати?

Анджей: Здебільшого, електроніку. А ти?

Anna_Mil: Я слухаю всі напрямки рок-музики. А от ти сказав, електроніка. А шо воно таке? Які гурти?

Анджей: Як? Ти не знаєш цієї дивовижної музики? Ну я тобі скажу: це Depeche mode, Goldfrapp, Chemical Brothers, NIN, а з українських подобається: Molotov 20, Dazzle Dreams, Lama, старий Скрябін, та багато інших.

Anna_Mil: Дивовижно, ти майже весь мій трек-лист вгадав, а я і не знала, що то електроніка. Тільки зарубіжних виконавців я ніколи не чула, не знаю чи можна тобі довіряти? Добре що ми з тобою обидва любимо Скрябіна.

Анджей: Так, добре. Довіряти можеш. Тільки не качай в інеті, краще купи mp3-збірники, там всьо є. Хоча я міг би тобі дати переписати свої диски. Ти з якого міста?

Anna_Mil: З Києва. А ти?

Анджей: Блін, я з Варшави, тому дати не зможу. Шкода, що ми так далеко, могли б зустрітися, поговорити. Я бачу у нас багато спільного.

Anna_Mil: Найближче місто від Польщі, де я можу бути цим літом ― Рава-Руська, там моя бабуся живе.

Анджей: Правда? Я колись жив у Раві-Руській та потім ми з батьками переїхали.

Anna_Mil: Тепер ти в одній столиці, а я в іншій.

Анджей: Не журись, може колись і зустрінемось. Ми будемо спілкуватися тут, ти мені подобаєшся.

Anna_Mil: Ти ж мене не бачив? Як таке може бути?

Анджей: А давай фотками обміняємося…

Прошло десять минут.

Anna_Mil: Ти крутий. Чимось мого хлопця нагадуєш, коли він тверезий.

Анджей: А що в тебе є хлопець?

Anna_Mil: Нажаль, краще б такого п΄яниці та козла не було, але ж кохаю його. Все, не хочу піднімати цю тему. Краще скажи, що для тебе самотність?

Анджей: Самотність ― це коли в тебе є мобіла, а дзвонить лише будильник.

Anna_Mil: Круто, я теж так думаю. А як би ти визначив стиль POP?

Анджей: Ну знаєш, Аня, поп, то навіть і не стиль, і навіть не рівень популярності виконавця. А це, вибач за таке визначення, дівчина, якою користуються всі кому не лінь.

Anna_Mil: Як так?

Анджей: Просто попсові артисти постійно в тєліку, на радіохвилях, у мобілах пересічних громадян. Чим приваблює мене альтернатива, так це тим, що вона неприступна, вона, так би мовити, не ширпотрєб. А попси зовсім не хочеться, тому що її ітак всюди багато.

Anna_Mil: Але ж є і якісні поп-виконавці, не ширпотрєб.

Анджей: Є. Але їх дуже мало.²⁴