Читаем Навіщо. What For полностью

Навіщо. What For

Марія Старожицька

Лавр

— Також красиво. А я в дитинстві соняхи курив.

Слон

— О, а поподробнее?

Лавр

— Поет, а дай-но мені папірця з твоєї захалявної книжечки.

Поет

— Чекай, у мене таки натхнення, вірш склався.

Лавр

— Так дай папірець і читай.

Лавр знаходить сухе листя соняху, подрібнює, Слон слідкує за його священнодійством, далі обидва згортають самокрутки, закурюють з величезним задоволенням.

Слон

— Так вот что такое счастье!

Лавр

— Так, непогано, але щастя я якось інакше уявляв...

Поет

— Ну, слухайте тоді...

Той, хто вийшов із пекла, тримає зброю в долонях.

Йде повз соняхи, їх навколо мільйони,

І між ними спокійно, а далі куди — невідомо,

Бо червоні озера під Красносільським і чорне сонце.

Голови соняхів нині схилилися долі

Під вагою думок у чорній міцній шкаралупі.

Надто довго, фатально довго були слухняними сонцю,

Повертали тільки за ним, корилися долі.

Ти правий, вороги, з`ясувалося, всюди,

Ті, що просто всередині, розбивають на друзки груди,

Ті, що слухають, чи ніхто жалітись не буде,

Тримають радари на горизонті.

Стрілка

— Сильно… Страшно… А далі що?

Поет

— А далі немає.

Стрілка

— А буде?

Поет

— Не знаю.

7 сцена

Червонець і Мартинов перед полем соняхів, з біноклями, повністю озброєні — автомати, гранатомети.

Мартинов

— Двое на растяжке подорвались — успели на три дцать километров пройти. Еще один у местного мотоцикл отжал, так на блокпосте расстреляли, никуда не делся. Но уходят, уходят…

Червонець

— Может и хрен с ними? После такого они больше воевать не пойдут.

Мартинов

— Это те, кто мобилизованный, не пойдет. А добровольцы они же конченые, правосеки эти, без рук и ног полезут, их выжигать напалмом надо. О, а там на поле не дымок?..

Червонець

— Не вижу.

Мартинов

— А я вижу. Смотри, где.

Стріляє. Ще стріляє. Випускає чергу.

Червонець

— Да нет там ничего.

Мартинов (вдивляється)

— Может и нет. Уже нет. Пойдем, посмотрим.

Червонець (дивлячись на протилежну сторону поля)

— А там вон видишь, стебли шевелятся. Может, собака?

Мартинов (починає стріляти туди, куди показав Червонець)

— Фашистская собака, живой не брать.

Червонець

— Да откуда здесь фашистские, здесь все местные. Мой Акбар как убежал, когда в соседний дом Град попал, так и нет его.

Мартинов

— Какой породы?

Червонець

— Немецкая овчарка.

Мартинов

— Ну, фашистская. Не люблю собак. Пошли проверим, что там, где дымок был.

Червонець

— А самогон любишь?

Мартинов

— Наливай, тормоз. Спрашивает. Интервьюер.

Червонець дістає флягу, наливає у кришечку.

Мартинов

— За Россию-матушку! За блудных ее сыновей!

8 сцена

На полі соняхів Слон, Лавр і Стрілка лежать, не ворушачись. Поруч Поет, він убитий, куля потрапила в серце. Стрілка шукає йому пульс на руці, на шиї, показує жестами, що його немає. Слон також жестами повідомляє, що всі по його команді повинні будуть якомога швидше доповзти до краю поля і сховатися в посадці, він піде останнім, прикриваючи. Лавр дістає у Поета з берця блокнотик з віршами, ховає собі в нагрудну кишеню, показує іншим, що зробив це, ті кивають. Лавр і Стрілка повзуть на животах, Слон за ними.

9 сцена

Мартинов і Червонець йдуть по полю, розсуваючи стебла і перемовляючись.

Мартинов

— Левее бери.

Червонець

— Да мы прошли уже это место.

Мартинов

— Не прошли.

Зупиняється біля тіла вбитого Поета.

Мартинов

— Вот и наш бандеровец. Не увидит свои Карпатские горы и бандитские схроны.

Обшукує тіло, дістає документи. Відкриває паспорт.