Не судилось (Панське болото)

К а т р я. В печiнках? Бiльше не будуть: це вже остатнi, — мабуть, з крiв'ю ринули! Ї де вже вони взялися?.. Здається, лились, лились, як той дощ осiннiй, — i по матерi, i по долi своїй щербатiй, i по вiку своєму молодому… та ще ось кiлька крапель видавилось… Бiльше вже нема: там, мабуть, усе перетлiло!

А н н у ш к а (одчиня вiкно i придивляється). З кєм то панич? З Катрею? Єй-богу, Катря Дзвонарiвна!

М и х а й л о. Катре! Заспокойся, серце! Ходiм звiдси: у мене душi нема, щоб хто не здибав… Я тобi розкажу: все уладнається, — тiльки ходiм!

К а т р я. Боїтесь? Як побачать — сорому завдам!

М й х а й л о. Я не за себе боюсь, а за тебе…

А н н у ш к а. Побiжу сю минуту, одлепортую баринi, — пущай полюбуються на рандеву!

К а т р я. Менi тепер однаково… Я як прочула, що Дмитро намiряється, то й не стямилась, кинулась мерщi… У саме б пекло кинулась, нiякi б муки не спинили мене!

М и х а й л о (лама руки). Боже мiй! Час бiжить… кожна хвилина мордує… от-от застукають…

К а т р я. Прощайте, бiльше не буду стояти… достоялась уже, доходилась до краю! В печiнках не буду! Грiх тiльки вам, Михайло, за мене, ох, який грiх!

В И Х I Д ХIII

Тi ж i Анна Петрiвна.

А н н а П е т р i в н а (блiда, злютована, прожогом бiжить до Катрi). Как? Сюда осмелилась прийти? Где эга шлюха?

М и х а й л о (з розпуки). Мама! Пропало все!!

Катря, як скам'янiла, дивиться на паню.

А н н а П е т р i в н а. А!! Мерзавкаї Потаскуха! Ты, подлая дрянь, посягнула на сына? Я тебя собственными руками разорву! (Сiкається до Катрi).

К а т р я (закрива руками голову). Ой!! Не бийте мене! Не бийте!!

М и х а й л о (кидається до матерi). Мамо! Не троньте ее, бога ради! Не оскорбляйте!

А н н а П е т р i в н а. Вон!! Раскатать ее!.. Эй, люди!! Кто там?

М и х а й л о (хапа матiр за руки). Мамо! Ради бога, не делайте скандала! Ради всего святого, пощадите меня!

А н н а П е т р i в н а. Нет!.. Нет! Такая дерзость… Я зту подлячку проучу!

Михайло хапає матiр за руки i не допуска до Катрi.

К а т р я (тiльки несамовито тремтить i шепоче). Не бийте мене! Не бийте!!

В И Х I Д XIV

Тi ж та Iван Андрiйович, Бєлохвостов, Харлампiй, Аннушка i дворовi.

Б є л о х в о с т о в (показується на рундуцi; за ним Iван Андрiйович). Боже мой, ma cousine* (*Моя кузина (франц.)) все дело испортит! Накрыла их… Скандал!!

I в а н А н д р i й о в и ч. Я ж просив, я ж молив її не мiшаться! Ї хто ту впустив?

Обидва хутко збiгають до Анни Петрiвни.

А н н а П е т р i в н а. Эй, люди!

I в а н А н д р i й о в и ч. Нюточко! Перестань бога ради! Їди звiдцiль!

Б є л о х в о с т о в. Кузина, ради бога, уйдите! Пожалейте Мишеля… Все дело погубите!

А н н а П е т р i в н а. Не могу!.. Убили!! Эй, люди!

М и х а й л о. Что же зто? Насилие!

К а т р я (несамовито). Михайло! Рятуйте!!

М и х а й л о (кидається, ламаючи руки, то до Бєло-хвостова, то до матерi, то до батька). Миколо, спаси! Мамо… тату!.. Не руште її… Я не знаю, що з собою зроблю! Не оскорбляйте ее — я все сделаю, что вы хотите! Пальцем нiхто не коснись!! Я все зроблю… Простите ее!

А н н а П е т р i в н а. За нее заступаешься! За мерзавку?

Б є л о х в о с т о в. Что вы? Ради бога, уйдите!

А н н а П е т р i в н а (скажено). Отстаньте! Затронули чувство матери, и я, как тигрица, ее растерзаю! Позовите ее мать сюда, зту старую сводню! Тащите ее сюда за косы!! Пусть полюбуется!

Зам'ятня. Надбiга Харлампiй, Аннушка, ще кiлька дворових.

К а т р я (несамовито). Матiр кличуть? Ї її катуватимуть? Зводниця, кажуть?! (Скида платок i, мов не при собi, виступа наперед). За що знущаєтесь? Що я вам учинила? Кого я занапастила? Мене оганьбили, мене обiкрали, а тепер привселюдно топчете у болото, як остатню падлюку! Топчiть! Регочiть з дурної!! Плюйте! Кличте всiх!! Мамо!! Йди сюди! Дивись, любуй, на яку публiку поставили твою дочку єдину!!

М и х а й л о (кидається до Катрi). Господи! Пощадите же! До исступления доведете меня!

А н н а П е т р i в н а. Какая смелость! Позор, по-зор!! Уведите ее! Завтра едем отсюда!

Бєлохвостов i Iван Андрiйович улещують панi, що ледве на ногах стоїть; Харлампiй i Аннушка пориваються взяти Катрю, але через Михайла не насмiлюються.

Б є л о х в о с т о в (набiк). Mais elle est charmante!* (*Але вона чудова! (Франц.).).

Х а р л а м п i й. Що з нею возжатись? Косу одрiзати, та й годi!

К а т р я (божевiльне обводить очима всiх, кинулась од Харлампiя до Михайла). Рiжте косу! (Рве кiсники i розпущена коса хвилями спадає на плечi). Тобi її рiзати, Михайло! Рiж!! Чого ж зупинились? Катуйте! Розшарпали серце — добивайте! Христа ради, добивайте, не пускайте живою! Топчiть ногами; давiть i дитину вiд вашого сина!

А н н а П е т р i в н а. Ай!! (Зомлiла).

Михайла як громом ударило. Всi скам'янiли.

Завiса

ДIЯ П'ЯТА

Хата Дзвонарихи зсередини. Праворуч — пiч i промiж неї вихiд у ванькир* (*Ванькир — бокова кiмната.); налiво — вiкна, лави. На переднiм кону стiл i iнше. Бiднi обставини. Нiч. На коминi горить каганець.

В И Х I Д I

Катря сама.