Нюрнберґ-2

Розстріли куркулів — це знищення людей за ознакою їхнього майнового стану, що є злочином проти людства (п. «в» ст. 6 Статуту МВТ).

Розстріли «антирадянського елементу», тобто, розстріли за антикомуністичні переконання — злочин проти людства (п. «в» ст. 6 Статуту МВТ).

КПРС використовувала пенітенціарну систему для мобілізації робочої сили на будівництво економічних об’єктів, тобто позбавляла людей волі не за справжні злочини, а шляхом такого формулювання складів злочинів, за якого не-злочинні дії маси людей ставали злочинними (наприклад — ненавмисна несплата податків).

Злочини геноциду української нації

Голод 1932–1933 років в Україні

1. Вірогідність факту голоду

Голод 1932–1933 р. в Україні — історичний факт, підтвердженням якого є численні опубліковані архівні матеріали (Голод 1932–1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів. — 1990. — 615 с.; Колективізація і голод на Україні. — 1929–1933: Збірник документів і матеріалів. — К., 1992. — 742 с.; Graziosi An. Letters de Kharkov. La Famine en Ukraine et Dansle Caucase du Nord a travers les rapports des diplomates italiens 1932–1934 // Cahiers du Monde el. XXX, (1–2), jan—juin 1989, pp. 5–106; Der Ukrainische Hunger-Holocaust. Eine Dokumentation, herausgegeben und eingeieitet von Dr. Dmytro Zlepko. — Verlag Helmut Wild, Sonnenbuhl, 1988. — 309 s., широка науково-популярна література (близько 10 тис. назв), матеріали наукових конференцій (Голодомор 1932–1933 рр. в Україні: причини і наслідки. Міжнародна наукова конференція, Київ, 9–10 вересня 1993 р. Матеріали. Київ, 1995) і численні спогади жертв голодомору.

2. Походження голоду

Архівні джерела (опубліковані і ті, що зберігаються в архівах України, Росії і деяких європейських країн) мають незаперечні докази штучного походження голоду в Україні. Основними причинами голодомору були: суцільна колективізація селянських господарств, антилюдяна і фіскальна політика пограбування чи розкуркулювання українських селян, тотальні хлібозаготівлі за принципом продрозкладки із використанням репресивних засобів, свідоме та тривале позбавлення селян продовольчих засобів до існування, масові репресії проти дорослого чоловічого населення українського села.

а) Суцільна колективізація

Запланована і здійснена комуністичним тоталітарним режимом суцільна колективізація зруйнувала і фактично знищила 4,6 млн селянських господарств в Україні, завдала катастрофічної шкоди сільському господарству республіки, безоплатно і назавжди відняла насильницьким способом 36 млн десятин селянських земель (див.: Будівництво колгоспів в Україні: Стат. довідник. — Харків, 1930 р., с. 114–115), усуспільнила в колгоспах робочу і продуктивну худобу, що знаходилася раніше в одноосібному користуванні селян, поголів’я якої скоротилося в 2 рази, а в подвірному користуванні колгоспників у 7–8 разів (див.: Сільське господарство СРСР. Щорічник, 1935. — М., 1936. — с. 521. Центральний державний архів вищих органів влади України (далі — ЦДАВОВУ, ф. 4402, on. 1, спр. 225, а. 51–52). Величезна кількість худоби загинула в зимові місяці в непристосованих для нього колгоспних хлівах, через відсутність кормів. Тільки взимку 1933 р. падіж худоби складав від 42% до 75% на сході України (Центральний державний архів громадських організацій України (далі — ЦДАГОУ, ф. 1, оп. 16, спр. 10, а. 43).

б) Колгоспи