Нові пригоди самоходика

І прикусив язика, тому що Бронка, невдоволено скривившись, сказала:

– Чого вона сюди пливе? Не люблю я цієї дівчини. Вона підбурювала проти мене пана Томаша. І вважає, що зі мною не варто навіть розмовляти.

Чорний Франек поклав на плече Бронці руку й мовив:

– Не мороч собі голови Капітаном Немо. Оце він сам і пливе.

Бронка заніміла.

– Вона? – вимовила врешті.

– Вона, – кивнув він головою.

А тим часом Капітан Немо підплив човном до піщаного мису і вимкнув мотор.

– Вітаю вас! – гукнула весело Марта. – Ну, що ми сьогодні робимо? Будемо ловити рибу?

– Мені, мабуть, треба попливти в гарцерський табір… – сказав я нерішуче. – Там рибальська карта…

Я поглянув на безхмарне небо, на майже смарагдове озерне плесо, на бліду від сонця зелень очерету. І мені стало трохи шкода так марнувати чудову годину. Чи не краще все-таки провести цей гарячий полудень з вудкою в руці?

– А як з украденим човном? – спитав я Марту.

– Уже повідомила лісничого. Він прийде по нього до мого батька.

З-за очерету виплив човен з лицарями спінінгу. Вони ще не допливли до мису Судака, а вже лунав глузливий голос пана Анатоля:

– Ви сюди переселилися? Ви пройда. Ближче до рибки? Ближче до судаків, еге ж?

Вони причалили до мису. Пан Анатоль відразу попрямував до Марти і наставив на неї вказівний палець.

– На що сьогодні ловимо? – спитав він грізно. Марта чемно вклонилась і поважно відповіла:

– Сьогодні ловимо на фокус-покус.

Пан Анатоль закліпав очима. Та, мабуть, вирішив, що цього разу не дасть себе обдурити. Перед цим вона теж казала, що ловитиме «на заклинання», і спіймала великого окуня. Тому пан Анатоль лише покивав головою і самовпевнено мовив:

– Знаю, що ви думаєте. Фокус-покус? Я чув про щось таке. Беруть шматочок червоного пластика і вмочають у риб'ячу кров, а потім чіпляють на гачок як живу принаду.

– А «на пупа» ви вже ловили?

– Що? – обурився пан Анатоль. – Ви глузуєте із старшого?

Марта зневажливо глянула на нього.

– Це добре, що ви не ловили «на пупа», бо то заборонений метод.

Пан Анатоль звернувся до мене:

– Ви не реагуєте, коли молодь так поводиться? Це образа.

– Ви не маєте уявлення про рибальство, – сухо зауважила Марта. – Кожний рибалка знає: ловити «на пупа» означає, що гачок з принадою і волосінню прив'язують до шматочка білого полістиролу й вільно пускають на воду. Але це заборонено, – підкреслила вона. – Так ловлять браконьєри, а не спортсмени.

І дівчина, різко повернувшись, пішла до свого човна, а за нею побіг, заточуючись од сміху, Чорний Франек. Марта почала виймати з човна вудлища, по одному кожному з нас. У цю мить я аж здригнувся. Бо вперше почув голос пана Казика, який завжди ховався в тіні свого приятеля, що цілком придушив його. Пан Казик промовив тихенько й несміло:

– Нема чого ображатись, Анатолю. Я теж чув про метод «на пупа».

– Тихо! – тупнув ногою пан Анатоль. – Тихо, Казику! Ти рибалка-початківець і не забувай про це, бо я більше не ловитиму з тобою риби.

Але того дня в панові Казикові пробудився бунтівник:

– Як ні, то ні. Я піду ловити рибу з цією дівчиною.

І, закинувши на плече вудку так, наче це був карабін, а він зібрався в запеклий бій, пан Казик підійшов до Марти й чемно спитав, чи візьме вона його з собою рибалити.

Пан Анатоль грізно блиснув очим'а, його розпирало від гніву:

– Отже та-а-а-а-ак? – протяг він єхидно. – Я вже все розумію. Та-а-а-ак…

Його гнів вилився на мою голову.

– Ви що, гадаєте, що я дурень? Ви гадаєте, ніби я не маю очей і не бачу, що тут діється? Ви підозріла людина. У своєму таборі ви переховуєте дівчину з ватаги бешкетників. А хто цей хлопець? Гадаєте, я не впізнав Чорного Франека, ватажка розбишак? Я досі мовчав, але тепер, вибачайте, мушу повідомити в міліцію.

І пан Анатоль попрямував до свого човна.

– О господи, як я дістануся на той берег? – злякався пан Казик. – Він відпливе без мене.

На допомогу йому прийшла Марта, якій бунт пана Казика справив велику приємність.

– Я привезу вас до наметів своїм човном, – пообіцяла вона.

Вражений до глибини душі, пан Анатоль, не оглядаючись на свого приятеля, відчалив від берега. Я бачив, як він поплив до Сем'ян, напевно, щоб здійснити свою погрозу й повідомити в міліцію, що Чорний Франек у мене. Я трохи співчував йому. До Сем'ян озером було далеченько, бідолаха добре помахає веслами в таку спеку. А ще ж як його розгнівить повідомлення, що Чорний Франек перебуває під моїм наглядом за згодою міліції!

Марта, Бронка, Чорний Франек і пан Казик приготували рибальські снасті. За Мартнною порадою вирішили йти до затоки Красноперів. А хтось повинен був стерегти табір. Я охоче взяв це на себе. Саме тоді на озері з'явилася байдарка, в якій сидів Телль і здалеку махав мені рукою на знак, що має повідомити щось важливе.

Ми всі зачекали, поки він підпливе. А Телль так поспішав, що аж глибоко зарився носом байдарки в піщаний мис.

– Вони здалися! – радісно закричав він. – Хлопці переловили майже всю ватагу. Вони хотіли вдертися до нашого складу з харчами.

– А Лисяча Шкурка з ними? – стурбовано спитав я.

– На жаль, Лисяча Шкурка і ще двоє хлопців утекли десь за озеро.