Новітні міфи та фальшивки про походження українців

Заявлена мотивація автора — суто патріотична: він рятує історію українців та слов’ян від знецінення, критикуючи при цьому уявлення Гегеля, Маркса та академіка Дмитра Ліхачова про давність та історичне значення слов’янства. Останнії! шанований автор критикований за те, що визначає початок руської культури 988 р. (хрещенням Русі). Запізно взявся. От Ю. Канигін суттєво її поглиблює і щасливо рятує нашу історію від “німецької окупації”, постульованої “офіційною наукою” Відчувається, правда, що основними опонентами автора є все ж таки не “офіційна наука”, а адепти українського неоязичництва (РУНВгра) та вже згадані 'реріхівці”. Очевидно, на відміну від “дітей лейтенанта Шмідта” із твору Ільфа й Петрова, шанувальники праісторії ще не уклали конвенцію про розподіл “експлуатаційних зон”.

Натхненний вимогою громадськості застосовувати ще глибший підхід до історії, Ю. Канигін дійсно інтенсивно заглиблюється у вир вигаданих подій, які блискуче аналізує і робить вражаючі висновки. Критикуючи “німців”, які зневажали слов'ян як “неісторичний народ”, він надалі залюбки використовує не лише аргументацію німецьких арійських теорій, а й їхній зміст. Єдина відмінність — ті, кого Г’юстон Чемберлен¹ та Альфред Розенберг² уявляли собі арійцями-германцями, в уяві Ю. Канигіна тепер стають аргями-українцями.

Очевидно, не бажаючи віддавати славне українське минуле язичникам-рунвірівцям, Ю. Канигін забирає собі в “експлуатаційну зону” християнство. Він стверджує, що Г. Чемберлен так і не дав правдивої відповіді на питання, ким насправді був за національністю Ісус Христос, і все це лише через те, що “пошуки “генетичного коріння Христа вели… на Прикарпаття та Придніпров’я”. З такою патріотичною мотивацією Ю. Канигін будує версію про галілеян, які не були юдеями, а отже й євреями. Насправді вони — галати, а ще раніше — галли (кельти-індоєвро-пейці), але які могли прийти, звісно ж, лише з України, бо де у нас Галичина? — правильно, в Україні! Такий довгий шлях привів автора до епохального висновку:

LIKBEZ-R6ETKR

“Із заглибленням у тему все більше впевнююся у тому, що по-справжньому зрозуміти Русь-Україну в контексті світової цивілізації можна лише на базі нової нової історичної парадигми — парадигми священної (сакральної) історії людства — Історії, що починається не з пітекантропа та неандертальця, а з створення людини в особі Адама І Єви”.

Суттєвими моментами теорії Ю. Канигіна (і, відповідно, “віхами священної історії”) є такі: “ми вийшли з Атлантиди”, “Друга Атлантида. Прихисток "нордичних аріїв“ боротьба людей і мавп”, "арійський період розвитку післяпотопного світу”, “Пра-україна: етнічний казан Індоєвропи”. Ці цікаві процеси і події відносять Ю. Канигіна та його довірливих читачів на хвилях всесвітнього потопу не куди-небудь, а куди треба: на українські терени. “Земля Праукраїни — Ноєв ковчег”, ось вам усім! Тут утворилася перша світова держава Аратта (знову звертаємо читача до дослідження Михайла Відейка — с. 87). Прикарпаття стає батьківщиною галІлеян, які мандрують собі до Палестини, там тривалий час опираються фанатичним юдеям і нарешті — очікуваний нами логічний висновок автора: “Христос не був євреєм’". Звісно, не можна пройти повз “єврейське питання” та юдеїв як месіанського народу, який конкурує з аріями. Всесвітня змова не забарилася. Юдеї підступно проникають в усі суспільства і держави: “Навіть Джоу Еньлай, друга людина в Китаї після Мао Цзедуна, був юдеєм” (дякуємо, що хоч не євреєм!).

Не можна не згадати аж ніяк не предтечу (були й до нього)» а лише “представника попередньої генерації” адептів цього вчення: Альфреда Розенберга. Правда його Галілея чомусь відносилася до аріїв, які розмовляли німецькою мовою, і Христос, відповідно, не “арій”, а те, що зветься “істинним арійцем”.

“Аморити [арійці які після Потопу йшли з потонулої Атлантидиі заснували Єрусалим, вони створили нордичний прошарок у пізнішій Галілег, тобто у “Гайдеш'ау”, звідки колись вийшов Христос”. Далі вони рухалися на невідомих раніше “північних типах кораблів” “з сокирою та трилисником як символом” (Розенберг, 1998, С. 24).

Психічно нормальним українцям раджу бути пильними: цей давній трилисник (як і будь-яке давнє зображення, що хоч якось складається зтрьохчастин)вітчизняні“пророкими нуло г о ” ча со м тлумачать як український “тризуб”. От би Розенберг здивувався…

Усі народи на нашій планеті — неповторні, як і кожна країна та земля, на якій здавна живуть люди. З цим ніхто не може і не буде сперечатися — для всіх нас важливі патріотичні емоції, пам’ять поколінь, перекази і фольклор. Але це — наша глибоко особиста справа, бо кожен народ має свою Батьківщину, свій грунт, від якого він, як міфічний Антей, черпає свою силу. І неможливо визначити, чия земля краща, встановити “курси обміну” батьківщин.