Наприклад, якщо ви опинилися в ситуації домашнього насильства, емпатія — ваш ворог. Через неї вас можуть убити. Відомо, що схильні до насильства вибирають собі жертв серед тих, кому властиве співпереживання, оскільки співчутливі люди імовірніше пробачають погану поведінку кривдника, пояснюючи її тим, що він «утомився» або «настраждався в дитинстві». Натомість нунчі допомагає розпізнати схильну до насильства особу, перш ніж ви зав’язнете у стосунках з нею. Це може врятувати вам життя.
Безумовно, корейці — не чудовиська, вони цінують емпатію, як і нунчі. Власне, у них навіть є прислів’я про важливість емпатії: «Піди деінде й подумай» (цей корейський вираз китайського походження вимовляється як «
Ця метафора про захоплення чужого місця завжди видавалася мені неприйнятною. Саме такий підхід штовхає нас до відмови від чогось свого. Крім того, він передбачає порушення особистого кордону: якщо ви не можете зрозуміти іншу людину, доки не станете на її місце, то потрібно наблизитися до неї настільки, що навряд чи якась життєва ситуація цього вимагає.
Ставши на чуже місце, ви послаблюєте власну здатність проаналізувати проблему — та й ситуацію загалом — об’єктивно. Якщо перефразувати слова відомого французького письменника XIX століття Гі де Мопассана, Ейфелева вежа — це єдине місце в усьому величезному Парижі, звідки Ейфелеву вежу не видно. Ставши на місце іншої людини, неможливо сприймати її об’єктивно, адже ви надто близько до неї.
Припустімо, ви активуєте всю свою емпатію, але залишаєтеся ні з чим, бо не проживали того, що відчуває ваш співрозмовник, і не можете уявити себе в такій ситуації. То що, треба сказати: «Вибач, не розумію»?
Як хірург може оперувати пацієнта, цілковито пройнявшись його болем? Одна з моїх найближчих подруг — лікарка. Вона не дозволила б мені стати її пацієнткою. Чому? Тому що надмірне співчуття до мене як до подруги завадило б їй об’єктивно оцінити стан мого здоров’я.
Справжній майстер нунчі може зрозуміти почуття іншої людини незалежно від того, «резонує» він з нею чи ні. Використання нунчі означає, що ви розумієте ситуацію, навіть якщо не маєте нічого спільного зі співрозмовником. Навіть якщо ви спілкуєтеся різними мовами.
У західних культурах часто засуджують мовчазні роздуми, аж до жахливого абсурду: коли після нашого запитання хтось мовчить, думаючи над відповіддю, ми кажемо: «Агов, Земля викликає Тома! Ти мене почув?»
Люди, які не можуть впустити тишу до свого розуму, узагалі не здатні використовувати нунчі. Важливість притишення думок стає зрозумілішою, якщо згадати, що нунчі не цілковито обумовлене культурою — багато в чому це вроджена здатність. Нунчі ґрунтується на повазі до всіх п’яти чуттів, інтуїції (яку багато сучасних ґуру називають «шостим чуттям») і давньої, мудрої частини мозку, яка відповідає за інстинкти.
Певною мірою мозок можна поділити приблизно на три частини. Перша, неокортекс, відповідає за те, що ми називаємо раціональним мисленням, і в приматів становить основну частину кори головного мозку — це так звана нова кора. Неокортекс еволюціонував останнім, а в житті окремої людини його формування потребує більше часу, ніж формування інших частин мозку. Інакше кажучи, це наймолодша мозкова ділянка, яку, утім, уважають «найрозумнішою».
Друга за віком частина — це лімбічна система, яка є в усіх ссавців. Вона відповідає за емоції. Найстаріша ж — базальні ганглії, «мозок плазунів», який відповідає за інстинкти й виживання. Зони мозку, відповідальні за нунчі, так би мовити, розподілені в усіх цих трьох частинах — неокортексі, лімбічній системі й базальних гангліях, — і неокортекс відіграє тут аж ніяк не провідну роль.
Сучасні люди Заходу найбільше цінують саме свій величезний неокортекс. І це зрозуміло, адже без нього ми не були б людьми. Проте він зчиняє багато галасу, заважаючи нам почути щось важливе від інших частин мозку — та й тіла загалом.