Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Припустімо, що ви завітали до іранського державного службовця. Вражені його дорогою лампою, ви висловлюєте комплімент, і службовець вам її дарує. Гарні новини: у вас з’явилася чудова лампа. Погані новини: ви ніяк не можете визначити, чи хотів господар будинку взагалі комусь віддавати цю лампу. Можливо, він більше ніколи не запросить вас до себе й буде всім розповідати про вас як про жахливого іноземця, який його пограбував, і неважливо, яким був ваш намір.

Мушу визнати, що я сама порушувала це правило (як ви вже знаєте, я не народилася зі швидким нунчі, а розвинула цей хист методом спроб і помилок): наприклад, відмовлялася носити хіджаб у місцях, де мені радили чинити так заради власної безпеки. Мені здавалося, що я роблю важливу заяву з позиції фемінізму, оголюючи обличчя й волосся. Проте насправді я лише даремно витрачала час місцевих мешканців — співробітники мого готелю й поліція мусили повсякчас стежити за тим, щоб ніхто не заподіяв мені шкоди.

Використання нунчі за кордоном. Правило № 2: Ніхто не зобов’язаний перекладати ваші слова, якщо це не службовий обов’язок

Часом я стикалася з тим, що люди нервували, коли хтось у їхній присутності розмовляв мовою, якою вони не володіли. Таким людям притаманний ірраціональний страх: їм здається, що всі навколо обговорюють саме їх. Просто припиніть це. Ви не все розумієте — і це неприємно. Але просто пересидьте це почуття.

Використання нунчі за кордоном. Правило № 3: Усім начхати, що ви маєте право на послугу Х, оскільки саме так заведено у вашій країні

Це правило схоже на заборону казати на першому побаченні, що тепер людина, яку ви запросили, не може відмовити вам у сексі, адже хтось інший покохався з вами після того, як ви сходили з ним до цього ж ресторану.

Якщо ви завітали до країни, де існує традиція залишати чайові, не варто казати: «Вибачте, у моїй країні залишати чайові не заведено». Якщо ви завітали до країни, де в ресторанах за хліб чи печиво треба платити окремо, ваша незгода з такою політикою — це не проблема ресторану.

Спостерігайте за навколишнім світом та адаптуйтеся, а не вимагайте від цілої культури, щоб вона адаптувалася до вас.

Використання нунчі за кордоном. Правило № 4: Вивчіть три фрази будь-якою мовою: а) «Ві­таю»; б) «Чи можете ви мені допомогти?» в) «Ви володієте [моєю мовою]?» (якщо ви не знаєте мови співрозмовника)

Пам’ятаю, один мій знайомий американець невідомо чому почав розповідати, як він літав у Париж: «Це було жахливо. Я підійшов до віконця довідкового бюро в метро й попросив допомогти мені. Але мені ніхто не допоміг! Попри те що допомагати пасажирам — це їхня робота!»

Розпитавши його про той випадок, я дізналася, що він наскочив на співробітника метро, відразу почавши розмову англійською мовою. От халепа! Я розумію, чому співробітник не захотів допомагати такій людині.

Ну гаразд. По-перше, якщо не йдеться про безпосередню загрозу вашому життю, починаючи розмову з кимось за кордоном, завжди вітайтеся з цією людиною її мовою. У Франції треба вимовити bonjour і дочекатися, коли співрозмовник його повторить. Пам’ятайте про правило нунчі № 5: «Правила етикету існують не без підстав».

Привітання (bonjour чи інше слово будь-якою мовою) — це не гаяння часу, не анахронізм, який лишився нам з минулого століття. Це спосіб донести іншій людині, що ви хочете щось їй сказати. Потрібно дочекатися її відповіді, щоб вона відволіклася від власних думок і могла звернути на вас пильну увагу. У більшості культур світу до початку розмови і між друзями, і між незнайомцями заведено вітати одне одного.

Навіть якщо ви не знаєте, як вітаються в цій країні, будь ласка, не ризикуйте й починайте будь-яке звернення з проханням про допомогу з еквівалента виразу «Добридень» — будь-якою мовою, хоча б вашою рідною. На нашій планеті немає жодної культури, представники якої почали б глузувати з вас або образилися б на вас через те, що ви привіталися, перш ніж попросити про щось.

По-друге, чому ви взагалі вважаєте прийнятним починати розмову іноземною для співрозмовника мовою без будь-­якого попередження? Навіть людину, яка володіє декількома мовами, може спантеличити раптове звернення іншою мовою. Якщо ви хочете використовувати свою рідну або будь-яку іншу мову, яку за нормальних обставин у цій країні не використовують, будь ласка, завжди починайте із запитання: «Чи володієте ви [моєю мовою]?» Воно ментально підготує співрозмовника до зміни мови або спонукатиме відшукати когось, хто зможе вам допомогти.