Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Щоб не хвилюватися через якісь банальні балачки, може, варто просто не долучатися до них? Можливо, треба трохи послухати, як спілкуються інші? Якщо ви будете уважно придивлятися та слухати — тобто скористаєтеся нунчі, хай йому грець! — люди нададуть вам достатньо інформації про те, що варто сказати.

Зверніть увагу, соціальний тривожний розлад відрізняється від ненависті до людей. На жаль, подолати цю ненависть нунчі вам не допоможе.

Здатність пристосовуватися

Як я вже згадувала, моє нунчі швидке не від природи. Я здобула цей хист, оскільки мусила пристосуватися до значних життєвих змін, коли мені було дванадцять років і моя сім’я виїхала зі США до Південної Кореї. Нунчі розвинулося в мене доволі пізно, і я досі розумію, що мені ще потрібно довго вчитися його використовувати.

Будь-хто принаймні декілька разів кардинально змінював своє життя, і я не виняток. Я неодноразово перебиралася з країни в країну, з міста в місто, мешкала у Франкфурті, Берліні, Парижі, Нью-Йорку, до того ж неодноразово поверталася в ці міста.

Я не стверджую, що постійні зміни місця проживання зробили мене кращою чи мудрішою людиною. Говорю лише, що цей досвід навчив мене пристосовуватися до оточення. Тому я можу впевнено стверджувати: попри те що вислів «усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими» — це, на мою думку, цілковита маячня, здатність спостерігати за навколишнім світом і пристосовуватися до нього, безперечно, допоможе вам стати сильнішими.

Зміна країни допомагає звернути увагу на відмінності між культурами, які можуть виявитися разючими. Цілком невинний у США жест уважатимуть непристойним в Італії. Неписані закони поведінки на дорозі в Європі й Азії суттєво відрізняються. Крім того, існують майже непомітні культурні відмінності в межах однієї країни, а іноді навіть одного міста. Здатність спостерігати за навколишнім світом і пристосовуватися до нього допоможе вам, хай де б ви опинилися.

Тривожність і нунчі

«Довіряйте інтуїції» — ця порада не завжди настільки однозначна, як здається. Опинившись на побаченні з людиною, яка вам дійсно дуже подобається, ви не завжди можете визначити, на які думки впливає ваше «нутро», на які — мозок, на які — серце, а на які — статеві органи.

Іноді й нунчі може збити з пантелику. Наприклад, якщо у вас раптом холоне кров, то чи означає це напад ірраціональної тривожності, наприклад, страх, що якась качка хоче залізти до вашого помешкання й убити вас, або ж це нунчі намагається попередити вас про справжню небезпеку?

На мій погляд, певною мірою погане нунчі погане не саме по собі, проблема полягає в небажанні людини пов’язати його та власні вчинки. Починаючи підозрювати, що нова інформація спонукає її до певного рішення, людина затуляє нунчі рота, наче заручникові, якого запхали в багажник автівки. Вона боїться правди. Не хоче припустити, що й справді перетворилася на жалюгідну п’яничку або що, наприклад, красень-коханий їй бреше. Такій людині хотілося б відволіктися на захопливіші, хоч і несправжні проблеми… наприклад, качок-убивць.

Якщо ви не впевнені, що ваш страх — це наслідок ірраціональної тривожності чи намагання нунчі привернути вашу увагу до небезпеки, щонайперше визначте, де саме у вашому тілі виникає відповідне відчуття.

Коли нунчі одержало й опрацювало інформацію, будь-які сильні відчуття, наприклад страх, будуть більш вираженими у животі: холод у шлунку, намацальний, навіть жахливий. Під час панічної атаки ваш мозок-розумник намагається спантеличити вас, і відчуття виникає у двох місцях у тілі водночас — у голові й грудях, до того ж у грудях воно буде сильнішим. Якщо вам здається, що важке ковадло тисне вам на груди, заважаючи дихати, це прояв тривожності, а не наслідок роботи нунчі.

Нунчі активує інстинкт виживання, запускає реакцію «бийся або тікай». Саме ця здатність допомагає матері відчути, що її дитині загрожує небезпека, надає їй блискавичної швидкості, щоб миттєво опинитися в кімнаті, і надлюдської сили, щоб утримати важку дубову полицю, яка могла б розчавити малюка. Тривожність не дає змоги зробити нічого подібного.

Щоб пов’язати певні почуття з певними частинами тіла, потрібен досвід. На мій погляд, достатньо усвідомити цей зв’язок разів з десять за різних життєвих обставин, щоб ця звичка почала здаватися вам природною. Значну перевагу в цьому процесі дістають люди, які займаються йогою, медитацією або якимось спортом, що вимагає розуміння взаємовпливу свідомості й тіла. Мені у розвитку цієї звички допоміг пілатес. Коли мій тренер з пілатесу каже: «Під час цієї вправи мають більше працювати м’язи спини, аніж рук», я знаю, як свідомо напружити спину, щоб саме в цій частині тіла відчувалося навантаження. Ця звичка пришвидшить оцінювання вами того, як певні думки й почуття взаємопов’язані з певними органами тіла.