Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Наприклад, Ентоні хоче отримати підвищення, проте знає, що в його компанії виникли фінансові проблеми. Хоча він працює бездоганно й уже готовий до керівної посади, розуміє, що не може просто зайти в кабінет керівника й прямо попросити про підвищення, адже в теперішніх умовах це буде просто нетактовно. Замість того щоб обурюватися такою затримкою з підвищенням або скаржитися колегам на безперспективність, Ентоні аналізує ситуацію в компанії з огляду на його власне бажання дістати керівну посаду. Він помічає, що керівниця його відділу дуже нервує, коли їй доводиться проводити індивідуальні наради з підлеглими — а підлеглих у неї багато, зокрема й Ентоні. Йому вдається почути, як його керівниця скаржиться своєму керівництву, що, працюючи з командою, вона марнує свій час, який могла б витратити на переговори з новими інвесторами. На наступній нараді Ентоні пропонує реструктуризувати команду на проекті, щоб п’ять безпосередніх підлеглих його керівниці надалі звітували йому — мовляв, це дасть змогу зменшити її робоче навантаження. Обговорення його пропозиції тривають декілька тижнів, але зрештою команду реструктуризують — і Ентоні дістає підвищення. А головне, його керівниця тепер уважає його розумною й амбітною людиною, здатною роз­в’язувати проблеми, а не скиглієм, невдоволеним тим, що його не підвищують.

Варто витратити час на спостереження за вашим керівництвом та аналізування його головних пріоритетів, щоб зрозуміти, як саме ви можете використати всі наявні можливості й продемонструвати своє володіння нунчі на роботі.

Співбесіда з роботодавцем

«Що ж, почнемо з гіркої правди», — сказала мені співробітниця відділу кадрів уже за декілька хвилин після того, як я сіла за її стіл.

Я проходила співбесіду, сподіваючись отримати роботу в одному журналі. І я й гадки не мала, що то за правда, про яку вона говорить. Нунчі підказало мені помовчати, хоча тієї миті я думала: «Невже вона почула про мене щось погане? Чи, може, у мене мак у зубах застряг?»

«Останні скорочення в нашому журналі аж ніяк не зумовлені фінансовими проблемами. Журнал проходив процес ребрендингу, ми змінювали імідж, і деякі наші старі співробітники не схвалювали цього. Ніхто не може звинувачувати нас у тому, що ми зумисне здихалися найдосвідченіших співробітників».

Усе, що мені потрібно було знати для цієї співбесіди, я мимохіть дізналася за перші три хвилини в кімнаті, навіть не розповівши про себе. Який висновок я могла зробити з кількох цих фраз? Що вони звільнили не одного, а багатьох досвідчених і, вірогідно, високооплачуваних працівників найвищих щаблів. Що це настільки погіршило їхню репутацію, що менеджер із роботи з персоналом вимушена була запобіжно вибачатися за це. Тож, вірогідно, це не найкраще місце для роботи. Крім того, мені стало зрозуміло: щоб справити гарне враження на наступних етапах співбесіди, мені потрібно буде підкреслити, що я можу дуже швидко пристосовуватися до змін у компанії, і наголосити, як мені подобається новий імідж журналу після ребрендингу.

Вони мені не зателефонували. Не знаю, чи вдалося їм знайти когось на цю посаду. Відомо лише, що менше ніж за рік мені від імені тієї ж компанії написав у мережі LinkedIn уже інший менеджер з персоналу й запропонував ту ж роботу. Інакше кажучи, у компанії не вдалося утримати на роботі не лише того, кого вони прийняли замість мене, а ще й менеджера. І мені нескладно було передбачити це впродовж перших декількох хвилин першої співбесіди з представником відділу кадрів.

Під час будь-якої співбесіди дозвольте співрозмовникові говорити якнайбільше. Стримуйте своє бажання пере­рвати його й розповісти, як чудово ви впораєтеся з роботою. Чому? Тому що людина, яка проводить цю співбесіду, розкриє вам карти й надасть саме ту інформацію, яка вам потрібна: кого вони шукають, у чому полягають цінності компанії, можливо, навіть чому посада, на яку ви претендуєте, взагалі звільнилася. Знаючи все це, ви впевнено зможете сказати саме те, що треба.

Яке найбільше джерело влади над іншими людьми, яку нам надає нунчі? Це людська балакучість.

Багато людей, які шукають роботу, дратуються, якщо на першому етапі з ними проводить співбесіду менеджер з персоналу, а не керівник відповідного проекту, який остаточно вирішує, чи приймати кандидата на посаду. Але чому? Співбесіда з менеджером — це справжній подарунок долі. Завдання менеджера з персоналу — розхвалити компанію, тож він буде багато говорити. Ваше завдання — не зупиняти його, доки йому вже буде нічого сказати. Такий підхід допоможе вам отримати більше інформації про майбутню співбесіду з керівником проекту, ніж будь-яке спілкування віч-на-віч із самим цим керівником.

Хай як менеджер з персоналу намагатиметься замилити вам очі, звертаючи увагу на натяки, ви зможете скласти цілісне уявлення в стилі вестерну «Хороший, поганий, злий». Вам фактично надають сценарій, за яким ви мусите діяти до кінця співбесіди.