Пацики

Квартиру поволі охоплює густий сморід від гарючьки. Відчиняю вікно, потім виходжу в іншу кімнату й там відчиняю також. Із кухні валить нестерпний різкий духан. Коновал варить у мене вже не вперше, запах після цього стоїть дуже довго, навіть печений, палений хліб, який я потім ношу на виделці по квартирі, аби його дим перебивав запах гарючьки, мало допомагає. Маріна сидить неподалік на ліжку, чую, як у неї бурчить у шлунку. Мабуть, хоче хавати. Будеш їсти? — запитую в неї. Да, несміливо відповідає вона. Зараз, підводжуся, піду холодильник потрушу. Відчиняю двері на кухню, й мені одразу ріже в очі. Біля камфорки над великою каструлею, з якої валить пара від кип'яченої води та гарючьки, стоїть змарніла й зблідла тьолка Коновала. На її липкому, жирному обличчі виступає рясний піт, правою рукою вона швидко розмахує складеною в невеликий прямокутник газетою й тим самим розганяє випари. Лівою рукою тримає натягнуту на носа футболку й неприємно кривиться. Коновал сидить за кухонним столиком і розглядає на своїх руках чорні шахти від проколів, які тягнуться вздовж вен рівними ланцюгами. Вікно відчиніть, гаркаю до них. Із холодильника дістаю пляшку кефіру, відкриваю банку полуничного варення, нарізаю кілька скибок батона й несу Маріні. Увечері буде смажена картопля, кажу їй, любиш таке? Вона дякує, бере чайну ложечку, намащує варення на хліб і починає їсти й запивати кефіром. Спостерігаю за Маріною, й вона мені ще більше подобається. Над її верхньою губою від кефіру з'являється тоненька біла смуга, я усміхаюся. Запитливо на мене дивиться. Підсуваюся до неї ближче й погладжую її волосся, Маріна на це не зважає й продовжує наминати. Поївши, вона каже: хочеш меня? Підморгує і виходить у ванну. Залишаюся на ліжку, шокований від такого простого, невимушеного повороту подій.

Маріна повертається з ванної, в кімнаті посилюється запах гарючьки, але ми на нього не зважаємо. Вона дістає зі своєї маленької сумочки презик і кидає мені. «Што угодно, только не в рот». Да, маленька, всьо буде нормально. Маріна гарно цілується, я розпалююся дужче. її непосидючий язичок заповзає в мою ротову порожнину й приємно лоскоче. Да, думаю про себе, Ляні до тебе ще далеко. Тим часом руки Маріни поволі шастають по моєму тілу, я п'янію від її ніжних доторків, одразу видно, що вона має серйозну школу в цих ділах. Подумки порівнюю Ляню з Маріною й переконуюся, що остання таки добра сучка, натомість перша була більш незграбною й ніби поспішала. Втім, коли одягаю презик і Маріна вискакує на мене зверху, я роблю для себе ще одне приємне відкриття, чому мені підриває дах від неї: це все через темп, який вона задає, тримає й котрому я підкорююся. Я просто шокований від цієї тьолки, в мене нема слів, зі мною вперше відбувається таке, це не просто механічне тертя. Кінчаю швидко, з криками, одразу стає за це соромно. Маріна його не випускає, погойдується на мені, зводить ноги докупи й не дає йому вислизнути, наче хоче видавити всі соки. Я дуже швидко дійшов до кондиції, говорю глухо й сором'язливо. Вона лягає мені на груди, погладжує їх правицею і з легкою посмішкою каже, що це буває і що в цьому нема нічого страшного. Не знаю, чи вона говорить правду.