Піранезі

3. перетворення на орлів і літання в Повітрі

4. перетворення на риб і плавання у Припливах

5. пересування предметів самою лише силою думки

6. загашення й повторне запалювання Сонця та Зірок

7. панування над нижчими розумами та впокорення їх нашій волі

Ми з Однодумцем старанно дошукуємося цього Знання. Зустрічаємося двічі на тиждень (щовівторка та щоп’ятниці), щоб обговорити свою роботу. Однодумець сумлінно організовує свій час і ніколи не допускає, щоб наші зустрічі тривали довше, ніж одну годину.

Якщо моя присутність необхідна йому в інший час, він гукає: «Піранезі!» — доки я не надходжу.

Піранезі. Так він мене називає.

Це дивно, бо це, наскільки я пам’ятаю, не моє ім’я.

Особа Третя: Чоловік із Коробкою з-під Печива

Чоловік із Коробкою з-під Печива — це скелет, що мешкає в Порожній Ніші у Третій Північно-Західній Залі. Його кістки було викладено в особливий спосіб: довгі кістки схожого розміру зібрано та зв’язано шпагатом із морських водоростей. Праворуч розміщено череп, а ліворуч — коробку з-під печива, в якій містяться всі дрібні кістки: кістки пальців на руках, пальців на ногах, хребці тощо. Коробка з-під печива червона. На ній намальоване печиво, а також є написи: «Гантлі-Палмерс» і «Родинне коло»[6].

Коли я вперше натрапив на Чоловіка з Коробкою з-під Печива, шпагат із морських водоростей уже всох і розпався, і чоловік став вельми неохайним. Я виготовив новий шпагат із риб’ячої шкіри та заново зв’язав пучки його кісток. Тепер він знов у належному стані.

Особа Четверта: Прихована Людина

Якось три роки тому я піднявся Сходами у Тринадцятому Вестибюлі. Довідавшись, що в тій Частині Верхніх Зал щезли Хмари, тож вони ясні, чисті й сповнені Сонячного Світла, я заповзявся дізнатися більше. В одній із Зал (розташованій просто над Вісімнадцятою Північно-Східною Залою) відшукав напіврозвалений скелет, утиснутий у вузький простір між Постаментом і Стіною. З огляду на поточне розташування кісток я вважаю, що на початку ця людина сиділа, підтягнувши коліна до підборіддя. Стать скелета визначити не зміг. Якби я забрав кістки для огляду, то, можливо, не зміг би повернути їх на місце.

Особи від П’ятої до Чотирнадцятої: Люди Алькову

Усі Люди Алькову — скелети. Їхні кістки розкладено одне за одним на Порожньому Постаменті у Крайньому Північному Алькові Чотирнадцятої Південно-Західної Зали.

Я попередньо ідентифікував три скелети як жіночі та ще три — як чоловічі; також є четверо, чию стать я не можу визначити напевне. Одного з цих людей я назвав Чоловіком із Риб’ячою Шкірою. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою неповний, і чимало його кісток сильно обточені Припливами. Деякі хіба трохи більші за дрібні камінці. У кінцях деяких із них є маленькі просвердлені дірочки, а також шматочки риб’ячої шкіри. Спираючись на це, я дійшов кількох висновків:

1. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою старший за інші

2. Скелет Чоловіка з Риб’ячою Шкірою колись було виставлено інакше; його кістки були з’єднані ремінцями з риб’ячої шкіри, але з часом шкіра розклалася

3. Люди, що прийшли після Чоловіка з Риб’ячою Шкірою (ймовірно, Люди Алькову), відчували таку пошану до людського життя, що сумлінно зібрали його кістки й поховали його разом із власними мерцями

Запитання: чи варто мені, коли я відчую, що невдовзі помру сам, піти до Людей Алькову й лягти поряд із ними? За моєю оцінкою, там іще є місце для чотирьох дорослих. Я людина молода, і день моєї Смерті (сподіваюся) ще доволі далеко, проте я вже замислювався над цим питанням.

Ще один скелет лежить поряд із Людьми Алькову (хоч і не належить до людей, які жили). Це — рештки істоти завдовжки приблизно 50 сантиметрів із хвостом завдовжки з її тіло. Я порівняв її кістки з різними видами Істот, утілених у Статуях, і вважаю, що вони належали мавпі. Ніколи не бачив у Будинку живої мавпи.

Особа П’ятнадцята: Складена Дитина

Складена Дитина — це скелет. Я вважаю, що вона була жіночої статі й мала близько семи років. Вона розміщена на Порожньому Постаменті в Шостій Південно-Східній Залі. Її коліна підтягнуті до підборіддя, руки тримаються за коліна, голова схилена. На шиї в неї намисто з коралів і риб’ячих кісток.

Я чимало думав про те, як ця дитина пов’язана зі мною. На Світі живуть (як я вже пояснював) лише я та Однодумець, і ми обидва чоловічої статі. Звідки у Світі з’являться Мешканці, коли ми помремо? Я вважаю, що Світ (або, якщо бажаєте, Будинок, позаяк із практичної точки зору ці два поняття ідентичні) бажає собі Мешканця, що стане свідком його Краси та одержувачем його Ласки. Я припустив, що Будинок призначив Складену Дитину мені у Дружини, але якась подія стала цим планам на заваді. Відколи в мене з’явилася ця думка, мені здається цілком справедливим ділитися з нею тим, що маю.