Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

2. Досвід світової війни і великої «безкровної» російської революції яскраво підкреслив, що в боротьбі між озброєними народами бере гору та сторона, яка всебічно до неї підготувалась. Значення духа, волі до перемоги, мілітаризація мас і надто їх провідників (інтелігенції) – це могутні чинники озброєної боротьби.

Безмежний пацифізм та ідея інтернаціоналу, носіями яких була ліберальна частина російської інтелігенції, спричинилися до кошмарних страждань мільйонів людей і до тимчасового занепаду велетенської держави.

Отже, поцілунками та красними словами не зупинити ворожої навали і не оборонити добробуту своєї держави від вандалізму санкюлотів. Треба заздалегідь мілітаризувати свою націю і підготовляти її психіку до майбутньої боротьби. Один із засобів до цього – це вивчення воєнної історії і знайомство з бойовими діями рідного війська та гаряча любов до нього.

Тому автор і поставив собі завдання – популяризувати воєнну історію серед нашого суспільства.

3. Автор з почуттям приємности зазначав, що з появою його ккижки в світ, виникло серед військових і невійськових українських кіл велике зацікавлення справою студіювання воєнної історії. Це ще заохотило автора до писання ІІІ-ї частини, підсиливши в ньому його глибоке переконання, що «слава України не вмре, не поляже».

Тепер – щодо І і ІІ частин «Походу».

Автор, ознайомившися докладно з поглядами на його працю особливо бойового старшинства, яке своїм потом і кров'ю писало нашу воєнну історію, морально задоволений оцінкою її. Так само автор вдячний і за всі вказівки щодо фактичного боку справи, які доповнили відомості автора, бо сам він не мав змоги користуватися полковими й дивізійними журналами про військові події.

Злісна й безгрунтовна була критика з боку тих, хто відчув себе ображеним та їхніх прихильників – за спроби подати характеристики наших військових керівників.

Кажуть, а дехто й пише:

1. «Як автор відважився подавати характеристики ще живих людей?»

2. «За характеристики наших вождів вороги раді сплатити грубі гроші – Це або необачність, або… легковажність».

Розгляньмося докладніше в цій справі. Отже, хто, де й коли на всьому білому світі студіював воєнну історію або опрацьовував військовий дослід, у яких не було би звернуто пильної уваги авторами на докладний опис і з'ясування головного чинника війни – збройної сили?

Зрозуміти те чи інше військове явище, не знаючи властивостей ворогуючих армій, неможливо.

Козачий склад має велике значення, а ще більше душа армії – її командний склад, і найбільшу ролю відіграє розум і воля армії – її вожді. Зовсім інші будуть наслідки бойових дій під проводом Наполеона, Фоша, Гіндeнбурга, Богдана Хмельницького, Богуна, Сагайдачного, ніж під керуванням нікчемного Меласа або Тетері.

Вдразу ж видно, хто веде дивізію до бою: відважний Удовиченко, рішучий Бізанц, похмурий, хоробрий Безручко, чи авантурники – Волох або Данченко.

Отже, уникнути характеристик при військовому досліді неможливо.

Далі. Весь світ творить культ своїх героїв і ганьбить злодіїв ще за їхнього життя. Світова література – тому яскравий доказ. Всі видатніші керівники европейських армій нам добре відомі. Також ми знаємо й «альтруїстів» Троцького, Дзержинського та інших. Німці ще за життя збудували статую своєму героєві, старому Гінденбургові.

Чому ж ми, українці, про своїх вождів маємо мовчати?

Кожний мусить відповідати за свої вчинки ще за життя. Це дасть новий імпульс чесному працівникові і, можливо, стримає від злочину незрівноважену й легкодуху людину.

Нарешті, в часи тієї війни, яка точиться на всьому терені колишньої Росії, вороги один одного добре знають – з попередньої спільної праці, і з загальної опінії.

Наші відважні вожді добре далися в знаки ворогам на бойових полях – хист їхній ворогам відомий. Слабенькі ж люди нецікаві ні нам, ні ворогам.

Плян праці ІІІ-ї частини

Третю частину нашої праці ми закінчуємо вступом наших армій до Києва і розгромом Наддніпрянською армією 46-ї червоної дивізії і бригади 47-ї дивізії під Вапняркою.

Дальші події в Києві, і комплікації, що виникли поміж Українськими Арміями і Добровольцями, є початком і однією з психологічних причин вибуху війни між Добровольцями і Армією УНР.

Тому ми, для цільности досліду, всі ці події думаємо розглянути окремо в четвертій частині «Походу». Бажано, щоб НК ГА, базуючись на поданих нами фактичних і числових даних, внесла відповідні коректи в нашу працю.

АВТОР

3-я частина походу була опрацьована в 1919-20 роках під безпосереднім враженням мілітарно-революційної боротьби Укр. Народу. В другому видані цієї частини не робимо змін ні по формі ні по змісту, щоб мимо волі не підпасти у своїх нових оцінках подій і людей впливам 25-річного емігрантського життя.

Крім того автор бажає дати читачеві змогу об'єктивно вжитися і безпосередньо сприняти великі події цієї переломової історичної доби.

Розділ I спроба осягнути завішення зброї. Ситуація на фронті Наддніпрянської армії до вечора 7.VІІ.1919 року