Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Галицька армія. Подамо коротеньке порівняння між арміями УНР і Галицькою. Галицьку армію скомплектовано майже виключно з тих елементів, з яких складалася Австрійська армія, тому цілком зрозуміло, що ГА, як її спадкоємиця, мусіла зберегти деякі риси, аналопчні з Австрійською.

Ось ці риси. Позитивні: організованість, нахил до муштри і карність навіть у дрібницях, акуратність, упертість і витривалість в боях суцільним фронтом із забезпеченими крилами, порив в атаці, одначе без належного завзяття та настирливости довести її до кінця за всяку ціну, як це властиве німцям і росіянам. («Зайва розкіш утрат при атаках» – такі закиди робило вище австрійське командування в своїх звітах про російські частини).

Негативні: зайва централізація, страх за свої фланги та запілля, велика обережність у маневрах на одшибі, відсутність взаємної виручки (різномовність армії та ворожнеча між різними націями); до того, при відвороті австрійці швидко губили всяку впертість, досить легко підпадали паніці й боялися кінних атак (особливо – козачих).^[24] Оточені, вони досить легко й охоче йшли в полон, що з'ясовується причинами політичними й національними.

Ще помічалася у них відсутність широкої ініціятиви і чекання детальних розпоряджень і наказів зверху.

Треба зазначити, що в Австрійській армії доброю славою користувались мадяри, дуже активні під час походу й уперті при обороні, а також і слов'янські полки, надто «руські» (тирольці сходу) тільки не на східньому фронті. Відомо, що найважчі завдання покладалися на італіиському фронті на ці «руські» полки, і вони їх виконували непохитно з самопожертвою. Пригадаймо тільки Ізонцо і П'яву.

Взагалі, як показав досвід великої війни та европейська воєнна література, Австрійська армія була, щодо своїх бойових якостей, значно нижча за російську, яку вона переважала тільки військовою технікою.

Риси Галицької армії.

Галицька армія зберегла деякі з цих рис і витворила деякі нові позитивні: одноманітний, національно вихований, з палкою любов'ю до свого краю, елемент влив новий, свіжий патріотично-бойовий струмінь.

Взагалі це була селянська армія, ще не захоплена заразливим і розкладовим духом «соціялістичних свобід». Стрільці (мужва) багато не вимагали й радо слухали своїх старшин та були м'ягким воском у руках своїх начальників.

Командний склад.

Значний відсоток вищого командного складу та офіцери Генерального Штабу – були німці-австріяки, елемент знаючий, працьовитий, енергійний;^[25] вони чесно виконували свої обов'язки до Галицької армії, і бажали добра своїй новій батьківщині.

Решта старшин була різноманітна. Значний відсоток із них мав бойовий досвід, чималий відсоток був із вищою загальною освітою; на загал, це був добрий бойовий елемент. На жаль, більшість не мала належного стажу й досвіду для керування великими відділами, на чолі яких їм випало стояти. Старшинство знало добре один одного, і це сприяло розвиткові взаємної виручки.

Треба зауважити, що був якийсь відсоток і такого старшинства, яке тягло до різних етапів, стаційних команд, дефензив, жандармерії, тощо – більше, ніж на фронт.

Також необхідно зазначити, що в ГА залишилася ще одна «австрійська» риса – самопевність та деяке презирство до неподібної до них Наддніпрянської армії. Старшинство взагалі перебільшувало хиби Наддніпрянської армії й судило про неї тільки по тих горе-отаманах і наших безвусих партійних діячах, які по галицьких кав'ярнях та рестораціях рясно трусили народніми грошима. Бойова вартість Наддніпрянської армії була галичанам невідома. Галицьку армію вони вважали за незрівняно вищу, ніж Наддніпрянська.

Таким чином, на нашу думку, ГА являла собою боєздатну регулярну армію з не зовсім відповідним, мало досвідченим командним складом; в ній панував лад, карність і добре було організоване запілля; на військове забезпечення ГА була бідна. З національного боку це була одноманітна маса, з піднесеним національним почуттям.

Проти поляків – це поважна сила. Проти росіян (москалів) чи правої чи лівої секти (правої – добровольців, лівої – комуністів) – значно слабша.

З одного боку, пережиток вражень великої війни, майже постійна перемога Російської армії над Австрійською й відсутність гострої ворожнечі до москалів, стримували бойовий запал ГА; з другого боку – острах перед польським мілітаризмом, бо поляк був ближче й дошкуляв він дужче і з давніх-давен, а з москалями хоч і важко, а нарешті «якнебудь розмежуємося».

Ось характерний вираз одного з видатніших діячів Галицької армії: «Щойно не допоможе пан-Біг приплисти галицькому кораблеві до рідного берега, краще тоді потонути в російському морі, аніж задихнутись… в польському багні».

Цей погляд поділяло чимало галичан, і його треба брати під увагу, щоб добре зрозуміти характер подій у майбутньому і дати їм правильну оцінку.

Риси Російської армії.