Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Хоч новий вождь іще не прибув до Штабу, і без нього, неможливо було вирішувати кардинальних питань, все ж за дозволом диктатора Петрушевича, після доповіді йому пполк. Долежаля – референта при диктаторі в військових справах – дано згоду на вжиття проти большевиків двох галицьких бригад (диктатор Петрушевич зазначив, що обов'язково треба допомогти Наддніпрянській армії).

Правдоподібні причини затримки переходу ГА.

Місія полк. Капустянського – представника від ШДА – скінчилася добре, і через кілька днів, за пропозицією ШДА, НК ГА дала згоду на пересунення бригади УСС (Галицькі Січові Стрільці) за Збруч, хоч цього й не було в термін дотримано. Неспокійні донесення 5-ї Галицької бригади про ворожий до галичан настрій у Проскурівському повіті і, нарешті, поразка місцевими большевиками 5-ї Галицької бригади під Війтівцями, а також заходи червоного командування й інші причини, нарешті, склали небажану атмосферу.

Справа полягала в тому, що:

1. Начальна Команда Галицької Армії свою телеграму ч. 3715 послала, як відомо, 4.VІІ, коли долі Проскурова ще не було вирішено, а на Жмеринському й Вапнярському напрямках ми досягли значних успіхів. Таким чином, загальні успіхи Наддніпрянської армії були далеко більші, ніж стали за останній тиждень.

2. Галичан дуже турбувало неприхильне ставлення населення до 5-ї Галицької бригади. Це – одна з важливіших причин. Галичани весь час своєї визвольної боротьби з Польщею користувалися цілковитою підтримкою з боку всіх шарів населення Східньої Галичини, навіть жидів (лишалася ворожою польська меншість). Тому ГА призвичаїлась вести свої операції в сприятливих умовах з морального боку. А подія під Війтівцями з 5-ю Галицькою бригадою занепокоїла НК ГА, і вона боялася йти на Велику Україну з невідомим настроєм населення. До того ж НК ГА мріяла, що їй може пощастити власними силами оборонити від поляків хоч невеличкий клаптик своєї території.

3. Червоні почали вживати заходів, щоб перетягти на свій бік ГА.

4. Була ріжниця в конструкції урядів і острах перед агітацією соціялістичних наддніпрянських кіл серед галицького війська.

Нарада.

Найяскравіше виявилися настрої диктатора Петрушевича на дуже важливій нараді, що відбулася у нього в Чорткові. Щоб остаточно вирішити питання про перехід ГА за Збруч, у Чортків до диктатора Петрушевича прибули: члени Директорії проф. Швець, Андрій Левицький, лідер с.-р. Ковалевський, с.-д. Романченко і ще, здається, два видатних діячі, прізвищ яких не пам'ятаю; від ШДА делеговано полк. Капустянського. Всі наддніпрянці переконували диктатора Петрушевича про необхідність можливо швидше перекинути ГА за Збруч для загальної користи Соборної України. Кожний подавав свою аргументацію. Член Директорії Швець підкреслював постійну симпатію всіх членів Директорії до поміркованого Уряду Галичини; п. Ковалевський, на диво, поступився, партійними поглядами і рішуче зазначив, що, на його думку, для співпраці з Галицьким Урядом, якби це було потрібно, його партія може внести корективи в Уряд Наддніпрянський, притягнувши в склад його помірковані кола. А.М.Левицький дипломатично й тонко аргументував свою думку й переконував д-ра Петрушевича, а той усе слухав і слухав. Промовляли й інші.

На всіх нас зробив сильне враження доктор Євген Петрушевич. Велика, поважна постать, замислене обличчя, добре розвинене підборіддя – ознака сильної волі – гострий погляд. До справи він ставився з надзвичайною увагою. Почувалося, що ця людина добре знає, яка величезна на ньому одному лежить відповідальність. Здавалося, що він силкується не зігнутися під натиском тяжкого історичного моменту. Здавалося, ніби він на своїх раменах тримає всю свою країну. В очах диктатора Петрушевича була якась туга, невимовний сум, здавалося, огортав його душу. Та й дійсно було про що замислитися! Від волі і вдачі диктатора залежало, як повернеться доля його рідного краю. Йому нарід і армія дали до рук усю владу, і він один відповідає за своє рішення.