Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Проти Волинців теж цочався ворожий рух, і їх тиснули в напрямку на Смотрич. З боку Бару ворог обсадив Єлтушків і посувається в напрямку на Нову Ушицю. СС й досі вважали себе небоєздатними, скерувати їх вперед було ще важко. Полк. Сальський, к-р Запорожців, загалом із сумом дивився на обставини.

Ситуація видавалася дійсно небезпечною.

До того ж одержано відомості, шо 5-ту Галицьку бригаду цілком відсунуто за Збруч.

Але Штаб Дієвої армії ще мав холодну кров: він уживав всіх заходів, щоби стримати Запорожців від відвороту й притягти на Гусятин і далі на фланг червоних хоч дві бригади галичан (дальше загаяння з переходом ГА за Збруч загрожувало поважною небезпекою). Січі наказано проявити активність у напрямку на Єлтушків.

Повстанський кіш отамана Ю.Тютюнника.

Одначе, зза бойових хмар іще виглядало проміння. 6-та дивізія сунулася й сунулася вперед (про це довідався полк. Сальський вночі з 13 на 14-те) й тиснула ворога перед собою, погрожуючи червоним, які захопили Солобківці. Ця погроза ворожому запіллю й примусила червоних поглядати назад і почати відворот на Ярмолинці. Також зовсім несподівано доля послала нам допомогу – цілу повстанчу групу от. Юрка Тютюнника – чисельний склад її біля 3.500 люду. Ю.Тютюнник 13-14.VІІ. прибув у район Копайгорода, де було розміщено Запорізьку Січ. Також і поляки натискали на ГА і прискорювали перехід її через р. Збруч.

Бої 14.VІІ.

14-го Запорожці знову пішли всі, як один, уперед; до вечора навіть було захоплено на деякий час 7-ю Зап. дивізією Ярмолинці.

Розпорядження ШДА.

Групі СС було наказано й вимагалося від неї, нарешті, рушити вперед, а щоб допомогти Запорожцям переслідувати ворога, висунути свою кінноту на Франпіль. Волинській групі теж – просуватися вперед і забезпечити ліве крило групі СС.

Бої 15.VІІ.

Червоні встигли захопити Нову Ушицю; їхні роз'їзди пройшли ще далі на захід – до Миньковець. 15.VІІ. фактично було перервано зв'язок із Удовиченком. Отже, було наказано Божкові й повстанчому відділові Ю.Тютюнника звільнити від червоних Ново-Ушицький район.

15-го Запорожці з перемінним успіхом ведуть бої за Ярмолинці: спочатку вони відкидають червоних на північ від Ярмолинець, потім знову віддають їх червоним.

З цього ж дня, нарешті, почали свій рух СС. Вони вже переформувалися в дві дивізії, з окремими для них штабами і, певні в своїх силах, почали наступ. Також почала наступ і Волинська група.

Зміна ситуації.

15-го одержано телеграму такого змісту:

ч. 3963/оп.

НК ГА повідомляє, що 14.VІІ 7-ма Галицька бригада скупчується в Германівку, звідки буде направлена через Невірку на Кам'янець. Вслід за нею 16.VІІ має слідувати ще одна бригада. Крім того, дві бригади направлено на Гусятин-Городок. З огляду на несприятливі обставини, що склалися на фронті Галицької армії (перевага сил на боці поляків, а головне – відсутність мушкетних і гарматних набоїв, а також надії в близькому часі денебудь дістати їх), уся ГА й Галицький Уряд, починаючи з 15.VІІ, переходять на східній берег Збруча, цебто на Наддніпрянщину, щоб усі сили використати для спільної боротьби з большевиками й звільнити від них Наддніпрянську Україну. Питання ж про долю Галичини має бути передане на вирішення мирової конференції.

Сталося. Перехід ГА створив зовсім нові умови для боротьби, і тепер боятися за Кам'янець і того, що нас відріжуть від Збруча, не доводилося. Так скінчився дуже скомплікований, тяжкий і кривавий захист підступів до Кам'янця та передпілля.

Розділ X огляд боїв з 13 по 15.VІІ. включно

Акції большевиків. Сх. ч. 2.

Червоне командування, розрахувавшися з 5-ю Галицькою бригадою, знову повертається до попереднього пляну добити нашу групу. Під Ярмолинцями скупчується частини Таращанців. Для підтримки своєї Проскурівської групи, большевики спід Жмеринки ведуть допомогові акції в двох напрямках: через Деражню на Михалпіль, підсилюючи Ярмолинську групу, а також розвивають наступ окремим відділом на Єлтушків-Нова Ушиця. Обсадивши Нову Ушицю, червоні фактично відрізали наші східні дивізії від ШДА і Кам'янецької групи. Проти Божка на Копайгород вони виставили тільки заслону.

Бої за Ярмолинці большевиками провадяться активно, на наші атаки вони відповідають контр-атаками, і переходять у наступ на широкому фронті.

На мою думку, червоні не досить звернули уваги на Ново-Ушицький напрямок – сюди вони надіслали невеликий відділ – до 600 багнетів і 200 шабель, і самий рух провадили не досить форсовано (партизани Ардлова й Сорокина).

Вже 8-9 червоні були біля м. Бар; до Нової Ушиці 40 верст, до Дунаївців – 80. На цьому шляху червоним ніхто не ставив значного опору.

Отже, до 13-14.VІІ. можливо було вже захопити Дунаївці й вийти на запілля Запорожцям. Комбінований наступ червоних від Ярмолинець і Дунаївців, можливо припустити, спричинився б до програної Запорізької групи (правда, Ново-Ушицька група червоних підпадала під удари з боку Божка). Все ж цей маневр міг би дати значні наслідки.

Проти Удовиченка почалися рішучі бої, обидві сторони вже до них підготувалися.

Акції наших груп.