Порожня могила

— Ви справді думаєте, що я здамся вам? — просичала вона. — Двом дурним підліткам? Ні. Це мій будинок. Мій Лондон. Я все це збудувала й створила, і якщо мені вже не суджено володіти цим, то й вам нічого не дістанеться!—вона стиснула циліндрик, і на його стінці спалахнув червоний вогник, щось гучно запищало, і в повітрі засмерділо бензином та сажею. — Це мультизаряд, — пояснила Маріса. — Він здатен зруйнувати цілий поверх. За двадцять секунд! Прощайтесь одне з одним — ви помандруєте до Іншого Світу зі мною разом!

Сказавши це, Маріса притулила циліндрик до грудей і побігла до мене. Я вирішила, що в останньому нападі шаленства вона хоче схопити мене, щоб переконатись, що я справді помру з нею разом. Та навперейми Марісі кинувся Локвуд — так блискавично, як він робив це завжди, — й спробував витягти в неї циліндрик. Вона звивалась, пручалась, кусалась, і тоді він обернувся до мене й гукнув:

— Тікай, Люсі! Я затримаю її! Тікай, ти ще встигнеш добігти до ліфта!

— Ні! Локвуде!

— Тікай, Люсі! Роби, що я кажу тобі! — на мене глянули його темні відчайдушні очі. — Будь ласка! Врятуй себе заради мене!

— Ні... — я заціпеніла на місці. — Ні, не можу...

Я справді не могла. Не могла покинути його. Навіщо мені кудись тікати? І що чекає на мене попереду? Світ, де збуваються пророцтва злих духів, де здійснюються похмурі віщування, де на покинутому кладовищі з’явиться ще одна свіжа могила? Де всі мої страхи справдяться, а сонце згасне навіки?

Світ без нього? Ні, тікати я не могла.

— Ні, — прошепотіла я. — Я залишуся з тобою.

— Ой, як же ви мені, до дідька лисого, набридли!

Біля Локвуда й Маріси вже стояв привид худорлявого юнака. Невидима сила розкидала їх у різні боки. Маріса полетіла геть. Дух черепа обернувся до нас і мовив, усміхнувшись мені по-давньому:

— Тримайтесь!

Він підняв руки. Налетів примарний вихор, вибив повітря з моїх легень, звалив нас із Локвудом на підлогу й поніс із кімнати геть.

Тільки-но ми вилетіли за поріг, як циліндрик вибухнув. Я побачила вогненну червоно-чорну хмару, що огорнула кабінет. Полум’я проривалось у вікна й трощило їх із такою силою, що друзки шибок летіли над містом аж до Темзи. Воно пробивалось крізь стелю, дорогою пожираючи канапи, шафи й крісла. Поглинуло воно й постать юнака, що стежив за нашою втечею. Полум’я поширювалось далі й далі, проте ми з Локвудом були попереду нього й бігли так швидко, що воно не встигало наздогнати нас. Ми проскочили крізь відчинені двері, промчали вестибюль і з гуркотом врізались у ліфтові двері.

Ми лежали на підлозі, тісно притулившись одне до одного, коли вестибюлем прокотилась вогняна куля. Я відчула нестерпну спеку, а наступної миті полум’я відступило назад. Десь заревіла пожежна сирена, а далі поверх шалено струсонуло — це завалилася стеля в кабінеті. Нас огорнув чорний дим. Я знепритомніла. Останнє, що я відчула, — це те, що Локвуд досі ворушиться. А остання моя думка була про розбиту склянку з черепом, що залишилась лежати в кабінеті на столику.

Частина шоста. ПОЧАТОК

27

Вибух, що знищив кабінет Маріси, був потужним, проте не найбільш руйнівним з усіх, які пролунали тієї ночі в Будинку Фіттес. Удосвіта прогриміло ще кілька вибухів у Колонній залі та сусідніх із нею приміщеннях на першому поверсі. Ці вибухи влаштувала невелика аварійна команда ДЕПРІК, яка прибула сюди за кілька годин до того, щоб знищити дев’ять випущених на волю моторошних привидів. Кілька офіцерів ДЕПРІК та багато агентів компанії «Фіттес» загинули в битві з Кривавою Дівчиною, Морденським Полтерґейстом та рештою духів. Кінець кінцем керівник операції, інспектор Мон-теґю Барнс, наказав підвезти важке спорядження. З долішніх поверхів евакуювали всіх людей, після чого прогриміли вибухи, які зруйнували не тільки внутрішні приміщення, а й частину фасаду і засипали уламками цілий Стренд. Після вибухів зникли славнозвісні скляні двері з зображеннями єдинорогів. На першому поверсі завалились дві стіни й стеля над вестибюлем. Жодного сліду не залишилось і від легендарних колон з посрібленого скла, і від привидів, ув’язнених раніше в цих колонах.

На щастя, ніхто з людей від цих вибухів не постраждав. Оскільки вони прогриміли о п’ятій ранку, довколишні вулиці ще порожнювали, а всіх співробітників агенції «Фіттес», які залишились живими, службовці ДЕПРІК заздалегідь вивели на Стренд. Над центром Лондона скупчилась хмара диму, й незабаром на Трафальґарській площі почав збиратись натовп.