Порожня могила

Голос лунав не в моїх вухах, як раніше, а поруч. Я розплющила очі й побачила стрункого худорлявого юнака з розкуйовдженим волоссям, що стояв біля мене. Поглянувши на столик, я помітила, що стінка склянки в одному місці тріснула, й звідти сочиться блідо-зелений туман. Він здіймався тоненькими струменями, які пливли до юнака й проникали всередину його постаті.

З розбитої склянки на мене дивився старий бурий череп, пригвинчений до її денця.

— Ось, — мовила я, жбурляючи статуетку геть. — Ти вільний.

Привид поглянув на мене:

— Ти справді зробила це... Зробила! Хоч тобі це більше й не потрібно...

— Так. А тепер пробач, я трохи заклопотана...

Локвуд тим часом знову вистрілив в Езекієля, однак осяйний дух цього разу ухилився від блискавки, рвучко вигнувши своє примарне тіло вбік. Здавалось, що він напрочуд швидко відновлює свої сили. Потьмянілі щупальця тяглись до Локвуда, який старанно рубав їх своїм клинком. А от Маріси видно не було, тож я побігла по свою рапіру.

— Ти знаєш, Люсі, що ти тільки-но зробила? — гукав мені навздогін череп. — Ти визволила мене! Тепер я вільний! Ніхто й ніщо не зупинить мене! Захочу — зараз тебе вб'ю, захочу — Локвуда. Це для мене дурниця...

— Авжеж, дурниця! — зіпнула я, не озираючись.

Не звертаючи жодної уваги на череп, я взяла з підлоги свою рапіру. Локвуд бився далі, спритно відтинаючи промені привида. Я підбігла й теж відрубала кілька цих бридких щупалець. Цівка рушниці курилась чорним димком.

— Батарея майже закінчилась, — мовив він. — Я витратив її ще внизу, коли вгамовував Різника. До речі, Люсі, пора нам уже закінчувати з цим Езекієлем. Може, спробуєш забрати в Маріси його Джерело?

— Жодних проблем, — похмуро всміхнулась я й вирушила шукати жінку, обминувши при цьому якнайдалі розлюченого духа, що вимахував своїми щупальцями в повітрі. Врешті я побачила, як Маріса вилазить рачки з-за свого величезного письмового стола. Там у неї, напевно, була потаємна шухляда, бо коли вона підхопилась, у її руці блиснула рапіра.

Далі Маріса Фіттес скинула свої черевики на високих підборах і обернулась до мене. Її гарне обличчя дивним чином змінилось: випнулись вилиці й підборіддя, ніс загострився й став кривим. Дух старої Маріси виступив з тіла Пенелопи.

Я ступила назустріч їй, тамуючи біль у боці.

— Послухайте-но, Марісо, — мовила я. — Я хочу дещо сказати вам. Зовсім забула про це. Пам’ятаєте свого старого лікаря, того самого, якого поховали замість себе в своєму мавзолеї? Його, здається, звали Нейл Кларк... Ми нещодавно бачились із його духом. Він питав про вас. І навіть не просто питав, — виправилась я. — Він дуже хотів з вами побачитись.

На мить обличчя жінки, що стояла переді мною, застигло й ніби перетворилось на одну з тих старих масок, які раніше прикрашали стіни нашого будинку на Портленд-Роу. Руки нервово засіпались, і зелені камінці на зап’ястку глухо брязнули. Проте Маріса напрочуд швидко оговталась:

— О, мій любий бідолашний Нейл! То він досі там, унизу? Й досі сердиться? Який жах!

— Сподіваюсь, ви невдовзі з ним побачитесь, — зауважила я.

— Ти поранена, — блиснула очима Маріса. — Поглянь на цю кров. Гадаю, ти незабаром помреш.

— Еге ж, ви чудово знаєтесь на питаннях смерті.

— Ти скоро стечеш кров’ю.

— Оце вже навряд, — я підняла рапіру й стала до бою. — Починаймо!

Жінка теж узялася за свій клинок:

— Мушу сказати тобі, Люсі, що з такою раною в боці битись нелегко. М’язи мимоволі скорочуються від болю. Я знаю це, бо сама чудово фехтую. Саме я першою застосувала рапіру проти привидів. Я винайшла чимало бойових прийомів. Саме таким чином я приборкала Маддейнську Примару. Це я...

— Замовкніть уже нарешті, — перервала я її. — Усі ці подвиги ви здійснили п’ятдесят років тому, та ще й в іншому тілі. Цікаво, коли ви востаннє брали до рук рапіру, Марісо? Сподіваюсь, що ваші навички вже трохи заіржавіли.

— Гаразд, — відповіла вона, відгортаючи пасмо волосся з очей. — Зараз побачимо.

Вона кинулась на мене, як кобра. Я відбила її атаку й застосувала «прийом Куріясі» — довгу комбінацію справжніх і несправжніх ударів, що спантеличує суперника. Маріса засапано відповіла на цей прийом своїм ударом.