Презентация PowerPoint

Того ж вечора Айртону послали телеграму з проханням привести з кораля двох кіз, тому що Наб хотів привчити їх до лук плоскогір’я. Але, дивна справа, Айртон проти звичаю не підтвердив одержання депеші. Інженер здивувався. Правда, Могло статися, що Айртона в цю хвилину ие було в коралі, — очевидно, він уже иа півдорозі до Гранітного палацу. З часу його від’їзду минуло два дні, а за умовою він мав повернутися десятого до вечора або, найпізніше, одинадцятого вранці.

Колоністи очікували, що з хвилини на хвилину Айртон з’явиться на плато Круговиду. Наб з Гербертом чергували біля моста, щоб негайно опустити його, побачивши друга.

Було вже близько десятої години вечора, Айртон усе ще ие з’являвся. Тоді вирішили послати другу депешу і зажадати термінової відповіді.

Але дзвоник у Гранітному палаці мовчав.

Поселенці тривожно перезиралися. Що ж відбулося? Мабуть, Айртон залишив кораль, а якщо він ще там, то, можливо, не здатний діяти? Чи не варто, знехтувавши нічним мороком, вирушити в кораль на виручку другу?

Голоси розділилися: одні наполягали на негайному поході, інші говорили, що краще дочекатися ранку.

— А раптом, — сказав Герберт, — зіпсувався телеграфний апарат?

— Можливо, — підтвердив журналіст.

— Почекаймо до завтра, — запропонував Сайрес Сміт. — Можливо, Айртои не одержав нашої депеші або ми не одержали відповіді.

Вирішили чекати до ранку, але занепокоєння поселенців зростало.

Одинадцятого листопада з першими променями сонця Сайрес Сміт знову застосував телеграфний апарат і знову не одержав відповіді.

Він повторив свою спробу: теж мовчання.

— Скоріше в кораль! — вигукнув він.

— І захопімо рушниці! — додав Пенкроф.

У Гранітному палаці залишили Наба, щоб не кидати житла напризволяще. Наб проведе колоністів до Гліцеринового струмка, підніме міст і, сховавшись за деревом, чекатиме їхнього повернення або повернення Айртона.

У тому випадку, якщо з’являться пірати і намагатимуться проникнути на плато Круговиду, він постарається їх затримати, відкривши рушничну стрілянину, а в найгіршому разі заховається в Гранітному палаці й забере підйомник, — у цій неприступній фортеці він може нічого не боятися.

Сайрес Сміт, Гедеои Спілет, Герберт і Пенкроф підуть прямою дорогою до кораля і, якщо не знайдуть там Айртона, обшукають всі довколишні ліси.

О шостій годині райку інженер із трьома своїми супутниками перейшли через Гліцериновий струмок, а Наб заховався на його лівому березі за пагорбом, на якому росло кілька високих драконових дерев.

Спустившись з плато Круговиду, поселенці попрямували до коралю. Рушниці вони тримали напоготові, щоб відкрити вогонь при першому підозрілому шереху. їхнє озброєння складали два карабіни і дві рушниці, заряджені кулями.

По обидва боки дороги стояв стіною густий чагарник, де легко могли знайти собі притулок зловмисники, але ж вони були озброєні, — отже, зустріч з кожним з них була небезпечною.

Колоністи крокували швидко, ие обмінюючись ні словом. Попереду біг Топ, — він то нісся по дорозі, то заглиблювався до лісу, безтурботно обнюхуючи землю і не подаючи голосу. А колоністи знали, що вірний пес здалеку зачує небезпеку і заллється дзвінким гавкотом при наближенні будь-якого ворога.

Вздовж дороги, якою крокували колоністи, тягся телеграфний дріт, що зв’язував кораль із Гранітним палацом. Вони пройшли вже близько двох миль і ніде не знайшли пошкодження. Стовпи стояли иа місці, дріт був добре натягнутий. Однак через деякий час інженер помітив, що дріт злегка провис; коли ж вони дісталися до стовпа під номером сімдесят чотири, Герберт, який ішов попереду, раптом зупинився і закричав:

— Дріт обірваний!

Його супутники додали кроку і за хвилину приєдналися до Герберта.

Поперек дороги валявся перекинутий стовп. Таким чином, колоністи встановили місце розриву дроту і зрозуміли, чому депеші з Гранітного палацу не доходили до кораля і з кораля — до Гранітного палацу.

— Ні, цей стовп не вітром перекинуло, — зауважив Пенкроф.

— Справді, — підтвердив Гедеон Спілет. — Бачите, земля навколо розрита, та й сам стовп, безсумнівно, повалений людиною.

— Крім того, дріт обірваний, — сказав Герберт. І дійсно, па землі валялися два кінці дроту, який із силою розірвала чиясь рука.

— А розрив недавній? — запитав Сайрес Сміт.

— Так, — підтвердив Герберт, — очевидно, дріт порвали зовсім недавно.

— В кораль! В кораль скоріше! — вигукнув моряк.

Колоністи знаходилися на півдорозі від кораля. їм випадало

пройти ще дві з половиною милі. І вони мовчки швидким кроком рушили в дорогу.

І справді, в коралі, мабуть, сталося щось серйозне. Звичайно, Айртон міг послати до Гранітного палацу депешу, але вона все одно б не дійшла; ясно, не це тривожило колоністів, а те, що Айртон обіцяв прийти ще напередодні ввечфі і ие прийшов, усупереч своїй обіцянці. Ось що виглядало справді загадково. І, нарешті, не випадково ж порвався дріт, що з’єднує Гранітний палац з коралем. А хто, крім утікачів-каторжників, був зацікавлений у тому, щоб перервати телеграфне сполучення?