Презентация PowerPoint

— Як сказати, — відгукнувся журналіст, що досі затято мовчав. — їх же шестеро, і вони добре озброєні. Якщо бандити розбредуться по острову або засядуть де-небудь у затишному куточку, вони можуть нас перестріляти одного за одним і заволодіти нашою колонією.

— Чому ж вони досі цього ие зробили? — запитав Герберт. — Звичайно, тому, що це не в їхніх інтересах. До того ж нас теж шестеро.

— Добре, добре! — відгукнувся Пенкроф, нітрохи не Перекопаний доказами друзів. — Нехай ці цяці-хлопчики займаються своїми справами, не згадуймо більше про них.

— Та ні ж, Пенкрофе, — втрутився Наб, — ти зовсім не такий злий, якого удаєш! Якби один з цих нещасних опинився раптом перед тобою на відстані рушничного пострілу, ти нізащо не стріляв би...

— Вистрілив би не роздумуючи, як у скаженого собаку, Набе, — холодно заперечив Пенкроф.

— Послухайте, Пенкрофе, — сказав інженер, — ви не раз погоджувалися з моєю думкою. Згодні ви й цього разу покластися на мене?

— Добре, я й зараз скорюся вам, містере Сміт, — відповів Пенкроф, якого ніщо не могло перекопати.

— Прекрасно, тоді почекаймо, щоб напасти на них лише в тому випадку, якщо вони перші нас зачеплять.

Пропозицію інженера прийняли, хоча Пенкроф не схвалював цієї тактики і вважав, що до доброго вона ие приведе. Вирішили поки що вичікувати, нічого не починаючи, але триматися напоготові. Адже острів Лінкольна досить великий, земля тут родюча. Якщо в душі прибульці зберегли добрі почуття, можливо, вони зрештою виправляться. В тих умовах, у яких вони тепер опинилися, в їхніх же власних інтересах повернутися до чесного життя. У всякому разі, варто чекати хоча б з гуманності. Правда, поселенцям уже не доведеться так безтурботно, як раніше, розгулювати по всьому острову. Досі вони побоювалися лише диких звірів, а тепер шестеро злочинців, можливо, лютіших, ніж хижаки, блукають десь неподалік. Небезпека чимала, і, безперечно, люди не такі хоробрі, як паші колоністи, втратили б надовго душевний спокій.

Що з того! У суперечці з Пепкрофом правда була иа боці колоністів. Але чи не помиляються вони — це покаже майбутнє.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Проект експедиції. — Айртон у коралі. — Відвідування порту Повітряної кулі. — Зауваження Пенкрофа на борту «Бонадвентура». — У кораль послано депешу. — Айртон не відповідає. — Виступаймо завтра. — Чому не діє телеграф? — Постріл

Тим часом колоністи готувалися до ретельного обстеження острова, справедливо вважаючи це своїм найважливішим завданням, тому що тепер їхня експедиція мала подвійну мету: насамперед знайти таємничого заступника, в існуванні якого вже ніхто більш не сумнівався, і одночасно довідатися, що сталося з піратами, де вони переховуються, чим промишляють і чого варто побоюватися з їхнього боку.

Сайрес Сміт.охоче б вирушив у дорогу без зволікання, але подорож триватиме кілька днів, а тому випадало взяти із собою візок, навантаживши його табірним устаткуванням і різним начинням, необхідним для облаштування привалів. Але як иа гріх, один з онагрів пошкодив собі ногу і не міг ходити в запряжці; вій потребував кількаденного відпочинку, і колоністи вирішили відкласти від’їзд на десять днів, тобто до двадцятого листопада. У цих широтах листопад відповідає травню в Північній півкулі. Весна була в самому розпалі. Сонце підходило до тропіка Козерога — наставали найдовші дні року. Словом, час для експедиції обрали дуже , вдало. Якщо навіть вона і не приведе до бажаної мети, то скільки можна буде зробити відкриттів, знайти природних багатств: адже за задумом Сайреса Сміта вони мали досліджувати густі ліси Далекого Заходу аж до краю півострова Звивистого.

Протягом десяти днів, що залишилися до початку експедиції, колоністи вирішили закінчити останні роботи на плато Круговиду.

Однак Айртону необхідно було повернутися в кораль, тому що свійські тварини мали потребу в догляді. Домовидися, що він проведе там два дні й повернеться до Гранітного палацу, зоставивши худобі побільше корму.

Перед самим від’їздом Айртона Сайрес Сміт запитав його, чи не хоче він, щоб хто-небудь з колоністів супроводжував його, тому що просування по острову тепер небезпечно.

Айртон відповів, що такі перестороги абсолютно зайві, — він і один прекрасно впорається з роботою та крім того, не боїться зустрічі з піратами. Якщо в самому коралі або поблизу що-небудь відбудеться, він відразу повідомить про це телеграфом мешканцям Гранітного палацу.

Отже, Айртон виїхав на світанку 9 листопада на візку, запряженому онагром, а за дві години телеграф повідомив, що в коралі все гаразд.