Презентация PowerPoint

Тим часом Сайрес Сміт розповів Набу про те, що відбулося в коралі, а Наб описав йому події, що розігралися на плато Круговиду.

Минулої ночі пірати з’явилися на галявині лісу, біля Гліцеринового І струмка. Наб, який сторожував біля пташника, не вагаючись вистрілив в одного !Гз розбійників, який збирався перебратися через струмок; але в темряві він не бачив, чи потрапила його куля в негідника. У всякому разі, один постріл, звичайно, не міг розігнати всю банду, і Наб ледь устиг піднятися в Гранітний палац, де вій опинився в безпеці.

Що ж тепер робити? Як перешкодити спустошенням, якими загрожували пірати? Наб ламав голову, як попередити свого хазяїна? Але в якому становищі знаходилися самі .мешканці кораля?

Сайрес Сміт і його товариші вирушили в кораль 11 листопада, а вже настало 29 листопада. За дев’ятнадцять днів Наб одержав лише ті звістки, що повідомлялися в записці, посланій з Топом, — новини жахливі: Айртон зник, Герберт важко поранений, інженер, журналіст і моряк стали, так би мовити, бранцями в коралі.

«Що робити?» — міркував бідолаха Наб. За себе особисто вій ие боявся — пірати не могли забратися в Гранітний палац. Але будівлі, плантації, споруди на плато Круговиду — усе це тепер підвладне піратам. Нехай уже краще сам Сайрес Сміт вирішить, що варто робити. Треба хоч попередити його про небезпеку, що загрожує.

І тоді Набу спало на думку послати в кораль Юпа, довіривши йому записку. Вій знав пе раз випробувану, незвичайну кмітливість орангутанга. Юп розумів слово «кораль», що часто вимовляли при ньому, і читачі, напевно, пам’ятають, що він багато разів їздив туди на візку разом з Пенкрофом. Ще не починало світати. Спритна мавпа зуміє прослизнути в лісі непомітно, а якщо пірати й побачать її, то, звичайно, вважатимуть природженою жителькою цих заростей.

І Наб, уже не вагаючись, прив’язав записку на шию Юпа, підвів мавпу до дверей Гранітного палацу і, спустивши до самої землі довгу мотузку, кілька разів повторив:

— Юпе! Юпе! Кораль! Кораль!

Мавпа зрозуміла. Схопившись за мотузку, вона зісковзнула на берег і зникла в темряві, не викликавши в піратів ні найменших підозр.

— Ти добре зробив, Набе, — сказав Сайрес Сміт. — Але, мабуть, краще б ти зовсім нас не попереджав.

Говорячи так, Сайрес Сміт думав про Герберта: юнак видужував, а від вимушеної подорожі стан його сильно погіршився.

Наб підійшов до кінця своєї розповіді. Пірати більше ие з’являлися на березі. Чи велике, населення острова, вони це знали і могли припускати, що Гранітний палац знаходиться під захистом значного загону. Мабуть, вони пам’ятали, що при нападі брига на -острів їх зустріли сильним вогнем і з нижніх, і з верхніх скель, і, звичайно, вони не хотіли піддавати себе небезпеці. Але всі шляхи до плато Круговиду були для них відкриті, там їх не могли обстрілювати з Гранітного палацу. І вже тут злочинці дали волю своїм хижим інстинктам, взяли все громити, грабувати, палити, чинити зло заради самого зла і відступили лише за півгодини до прибуття колоністів, вважаючи, мабуть, що ті все ще замкнуті в коралі.

Тоді Наб поспішив вибратися зі свого притулку. Він піднявся на плато, ризикуючи одержати кулю; він спробував згасити пожежу, що пожирала будівлі на скотарні, і марно боровся з вогнем доти, доки на галявині лісу пе з’явився візок.

Ось які важливі відбулися події! Тепер поселенцям острова Лінкольна постійно загрожував розбійницький напад, але ж досі вони жили так щасливо! Відтепер вони могли чекати ще страшніших нещасть.

Гедеон Спілет разом з Пеикрофом залишився в Гранітному палаці біля Герберта, а Сайрес Сміт у супроводі Наба вирушив на плато, щоб самому подивитися, які спустошення зробили там грабіжники.

На щастя, розбійники не дісталися підступів до Гранітного палацу, — інакше майстерні, влаштовані в Нетрях, не уникли б руйнування. Втім, цьому лиху можна було б легше зарадити, аніж тому розгрому, після якого на плато Круговиду залишилися одні руїни!

Сайрес Сміт і Наб рушили до ріки Віддяки і перейшли на лівий берег, пе зустрівши ніяких слідів переправи бандитів. Та й на іншому березі, у лісовій хащі, вони не помітили нічого підозрілого.

З повного вірогідністю складалися такі припущення: або пірати довідалися про повернення колоністів до Гранітного палацу, побачивши їх на дорозі, що веде з кораля; або ж вони нічого не знають про це повернення, тому що спустилися вниз рікою Віддяки і заглибилися в ліс Жакамара. У першому випадку вони, мабуть, знову рушили до беззахисного кораля, де зберігалося стільки цінних для них припасів. В другому випадку вони, безсумнівно, повернулися до свого табору і, дочекавшись нагоди, відновлять напад.

Добре було б першими напасти на піратів, але всяка спроба очистити від них острів усе ще залежала від стану здоров’я Герберта. Сайрес Сміт потребував усіх своїх помічників, тому ніхто не мав права залишити Гранітний палац.