Презентация PowerPoint

Інженер і Наб вийшли на плато Круговиду. Яка жахлива картина! Поля витоптані; уже достиглі, готові для жнив хліба полягли, обсипалися. Не менше постраждали й інші насадження. Весь город переритий. На щастя, у Гранітному палаці зберігався запас насіння, що дозволяв зарадити лиху.

Що стосується млина, будівель пташника і стайні для онагрів — їх знищив вогонь. По плато Круговиду блукали деякі вцілілі тварини. Птахи, що полетіли під час пбжежі на далекий край озера, уже поверталися на звичне місце і нишпорилися на березі. Тут усе потрібно було створювати заново.

Бліде обличчя Сайреса Сміта видавало його обурення, він із зусиллям стримував гнів, але не вимовив ні слова. Кинувши останній погляд на спустошені поля, на паруюче пожарище, він повернувся до Гранітного палацу.

Для колоністів острова Лінкольна настали сумні дні, найсумиі-ші з усіх, які довелося їм отут пережити. Герберт танув у них на очах. Здавалося, потрясіння організму, що викликали отримані ним рани, ускладнилося якоюсь новою важкою недугою, і Гедеон Спілет передбачав фатальне погіршення стану хворого, з яким він неспроможний боротися.

Герберт майже весь час лежав у напівзабутті, у нього вже почалося марення. А колоністи мали тільки досить нескладні ліки — освіжаючий відвар трав. Лихоманка ще не дуже мучила його, але незабаром її приступи стали повторюватися регулярно.

Гедеон Спілет переконався в цьому 6 грудня. У бідного хлопчика пальці, ніс і вуха стали зовсім вощані, почалася пропасниця, він тремтів так сильно, що в нього цокотіли зуби. Пульс був слабкий і нерівний, шкіра суха, хворого мучила спрага. Раптом піднявся сильний жар, очі заблищали, розчервонілося обличчя, пульс почастішав; потім виступив рясний піт, а після цього жар спав і лихоманка начебто зменшилася. Приступ тривав близько п’яти годин.

Гедеон Спілет не відходив від Герберта; тепер він уже достеменно зрозумів, що в хворого перемежована лихоманка; потрібно було будь-що перервати її, поки вона не призвела до.важких наслідків.

— Але щоб її перервати, сказав Гедеон Спілет Сайресу Сміту, — нам потрібні протигарячкові засоби.

— Протигарячкові!.. — повторив інженер. — Де ж їх узяти? У нас немає ні хінної кірки, ні сірчанокислого хініну!

— Справді, немає їх, — сказав Гедеон Спілет. — Але на березі озера ростуть верби, а вербова кора іноді може замінити хінін.

— Спробуймо, не втрачаймо ні хвилини! — відповів Сайрес Сміт.

Вербова кора справедливо вважається деякою мірою замінником хінної кірки, так само як і кора індійського каштана, листя гостролиста, «драконів корінь» і деякі інші рослини. Зрозуміло, випадало випробувати цей засіб, хоча він і поступається хініну, і застосувати його в природному вигляді, тому що не було можливості витягти з кори алкалоїд, що зветься саліцин.

Сайрес Сміт сам ходив на озеро і зрізав зі стовбура «чорної верби» кілька шматків кори; він приніс вербову кору до Гранітного палацу, стовк її, і в той же вечір Герберту дали прийняти цей порошок.

Ніч пройшла благополучно. Герберт небагато марив, але приступів не було пі вночі, ні наступного дня.

У Пенкрофа з’явилася надія, Гедеои Спілет нічого не говорив. Можливо, що просто подовжилися проміжки між приступами і вони стануть повторюватися не щодня, а через день. Завтра все повинно з’ясуватися. І з якою тривогою в Гранітному палаці чекали цього завтрашнього дня!

Треба також зауважити, що після приступів Герберт почував себе зовсім. розбитим, голова в нього робилася важка, в очах темніло. Був ще один симптом, який дуже налякав Гедеона Спіле-та: печінка в Герберта сильно збільшилася і запалилася, а незабаром підсилилося марення, доводячи, що хвороба подіяла і на мозок.

Гедеон Спілет був вражений цим новим ускладненням. Він відвів інженера вбік і сказав:

— Це злоякісна лихоманка!

— Злоякісна? — вигукнув Сайрес Сміт.— Ви помиляєтеся, Спілете. Злоякісна лихоманка не може розвитися отак, відразу. Треба, щоб в організмі вже були її задатки.

— Ні, я не помиляюся, — відповів журналіст. — Герберт, безсумнівно, підхопив її тут, на болоті. Ми були свідками першого приступу. Напевно, буде і другий, а якщо нам не вдасться запобігти третьому приступу... Герберт загине.

— А вербова кора?..

— Не допоможе, — відповів Гедеон Спілет. — А якщо при злоякісній лихоманці не припинити третього приступу, смертельний результат неминучий.

На щастя, Пенкроф не чув цієї розмови. Він би збожеволів.

Цілком зрозуміло, що Сайреса Сміта і Гедеона Спілета мучила тривога весь день 7 грудня і всю наступпу ніч.

У середині дня почався другий приступ. Криза була страшна. Герберт почував близькість смерті. Він благально простягав руки до Сайреса Сміта, до Спілета, до Пенкрофа. Він не хотів помирати... Сцена була нестерпною. Довелося відвести Пенкрофа.

Другий приступ тривав теж п’ять годин. Стало зрозуміло, що третього приступу хворий не витримає.