Презентация PowerPoint

Проходячи однією з цих похмурих печер, що врізалися в товщу тори на кількасот футів, він на свій подив почув рокіт, що долинав, примножувався здалеку, віддавався луною під кам’яними склепіннями підземної галереї.

Гедеон Спілет, який ішов разом з ним, теж почув цей віддалений гул, який вказував, що в надрах вулкана ожив погаслий вогонь. Обоє прислухалися, — глухі перекати повторилися кілька разів; очевидно, у глибинах землі відбувався якийсь геологічний процес.

— Виходить, вулкан ще не зовсім згас? — сказав журналіст.

— Можливо, що, з того часу як ми обстежували кратер, — відповів Сайрес Сміт, — у нижніх шарах гори почалися якісь процеси. У будь-якому вулкані, що вважається погаслим, може знову розгорітися вогонь.

— Але якщо вогнедишна гора Франкліна оживає і готується нове виверження, то хіба острову Лінкольна не загрожує небезпека? — запитав Гедеон Спілет.

— Не думаю, — відповів інженер. — Адже кратер вулкана відіграє роль запобіжного клапана; надлишок пари і лави, як і колись, вирветься через цей звичний канал.

— Якщо тільки лава не прокладе собі новий вихід у напрямку родючої частини острова...

— То чому ж це буде так, дорогий Спілете? — запитав Сайрес Сміт. — Чому лава ухилиться від того шляху, що їй проклала сама природа?

— Ну, вулкани дуже примхливі, — відповів журналіст.

— Зважте, — заперечив інженер, — що нахил усієї гори Франкліна сприяє стоку виверженої лави до тих самих долин, що ми зараз обстежуємо. Для того, щоб вона потекла в інший бік, повинне відбутися переміщення центру ваги, що можливе тільки в результаті землетрусу.

— Але ж в таких випадках, наскільки я знаю, завжди варто побоюватися землетрусу, — зауважив Гедёон Спілет.

— Завжди! — підтвердив інженер. — Особливо коли підземні сили починають пробуджуватися після довгого відпочинку, а кратер вогнедишної гори закупорений. Справді, дорогий Спілете, виверження вулкана може стати для нас великим нещастям, і краще б він ніколи не пробуджувався, а спав собі мирним сном. Але тут уже ми неспроможні, не чи правда? Однак, Що б не сталося, я думаю, що нашим плантаціям на плато Круговиду не загрожує серйозної небезпеки. Між плато і горою лежить досить глибока западина, і якщо коли-небудь лава потече в напрямку до озера, вона поллється з цієї западини убік дюн і до затоки Акули.

— Але ж ми ще не бачили над вершиною гори ні найменшого димку, що передвіщає близькість виверження, — зауважив Гедеон Спілет.

— Так, ие бачили, — сказав Сайрес Сміт. — Над кратером немає жодного хмарини пари, я тільки вчора уважно спостерігав за верхівкою гори. Але можливо,-що протягом століть кратер знизу міцно забили кам’яні брили, вулканічний попіл, застигла лава, і, отже, запобіжний клапан, про який я говорив зараз, занадто .щільно закупорений. Однак при першому ж серйозному поштовху все це злетить у повітря, і будьте упевнені, дорогий Спілете, що ні острів, який можна порівняти з паровим казаном, ні вулкан — його топка — не вибухнуть від тиску газів. І все-таки, повторюю, нехай краще не буде виверження.

— А між тим ми з вами не помиляємося: дуже добре чутний глухий рокіт. У надрах вулкана щось відбувається!..

— Так, так, — відповів інженер, насторожено прислухаючись.

— Помилитися неможливо... Отут, безсумнівно, відбувається якийсь процес, але його значення й остаточний результат поки що не можна передбачати.

Вийшовши з печери, Сайрес Сміт і Гедеон Спілет розшукали своїх товаришів і розповіли їм про свої спостереження.

— Он воно як! — вигукнув Пенкроф. — Вулкан знову здумав повернутися до своїх витівок. Нехай тільки спробує. Знайдеться і на нього управа!..

— Хто ж з ним упорається? — запитав Наб.

— Наш заступник, Набе, наш добрий геній. Він заткне кратер, якщб вулкан спробує роззявити свою горлянку!

Як бачать читачі, віру Пенкрофа в новоявлене божество, яке править островом, не вдавалося похитнути, та й, треба сказати, таємнича сила, що виявлялася дотепер у багатьох і багатьох випадках, здавалася всемогутньою. Але цей чарівник вислизав від най-ретельніших пошуків, і, незважаючи иа всі старания колоністів, иа їхню ретельність і, головне, иа їхню завзятість у дослідженні острова, схований притулок досі не могли виявити.

З 19 по 25 лютого коло розшуків розширилося і захопило всю північну частину острова; обшукали найзатишиіші куточки. Справа доходила до того, що колоністи вистукували схили стрімчаків, як вистукує стіни поліція, роблячи обшук у підозрілому будинку. Інженер навіть склав дуже точну карту гори та її відрогів, і колоністи обійшли їх усі до найвіддалепіших куточків. Досліджували вони також і верхню терасу і конусоподібну вершину, що піднімалася на ній, аж до снігової шапки, що біліла на її верхівці і у якій зяяла лійка кратера.