Протягом семи місяців, що минули з часу розшуків, що здійснювались навколо гори Франкліна, і впродовж усього вересня, коли повернулися теплі дні, добрий геній острова не давав про себе знати. Ні в чому не позначалася його допомога. Так, правду кажучи, у ній і не виникало потреби, — за цей час не сталося жодного нещасного випадку, який би став важким випробуванням для колоністів.
Сайрес Сміт навіть помітив, що за цей час не було нічого схожого на таємничий зв’язок, що начебто встановився крізь кам’яний кряж між мешканцями Гранітного палацу і незнайомцем, чию присутність Топ, здавалося, вловлював чуттям. Собака перестав гарчати, та й Юп теж не виявляв занепокоєння. Обоє приятелів (Топ і мавпа подружилися) більше вже не сновигали біля закритого трапом провалу, не дзявкали і не скиглили з якоюсь особливою тривогою, що відразу ж привертала увагу інженера. Але хіба Сайрес Сміт міг сказати з упевненістю, що з цією загадкою покінчено і на спробах розгадати її треба поставити хрест? Хіба міг він стверджувати, що вже ніколи не виникнуть такі обставини, за яких невідомий благодійник знову виступить на сцену? Як знати, що обіцяло їм майбутнє?
Зима скінчилася. Але саме в перші весняні дні відбулася подія, котра матиме дуже важливі наслідки.
Сьомого вересня Сайрес Сміт, розглядаючи верхівку гори Франкліна, ,помітив над кратером згаслого вулкана в повітрі струмок диму і білу хмарину пари.
Почувши від інженера страшну звістку, колоністи кинули роботу і мовчки спрямували погляд на гору Франкліна.
Отже, вулкан пробудився від сну; пара і гази, піднявшись з його надр, прорвалися крізь шар твердих порід, що зібралися на дні кратера. Але чи викличе підземний вогонь сильне виверження? Ні передбачати це, ні запобігти лиху ие було можливості.
Але навіть якщо припустити, що виверження неминуче, ще залишалася надія, що від нього постраждає не весь острів. Виливаючись з вулкана, розплавлені породи ие завжди несуть із собою загибель. Острів уже пройшов через такії і і іспит, — про це свідчили потоки застиглої лави, які краяли північні схйли гори. Крім того, сама форма кратера і глибока тріщина, що розсікала його верхній край, повинні були спрямовувати лаву, що викидається, в бік, протилежний родючій зоні острова.
Одначе минуле не гарантувало майбутнього. Нерідко буває, що у вулканів давні кратери забиті наглухо, але замість них розкриваються інші кратери. Це спостерігалося й у Старому й у Новому Світі — на Етні, на Попокатепетлі, на Орісабі, а напередодні виверження усього можна побоюватися. Адже буває досить землетрусу, — а це явище нерідко супроводжується вулканічним виверженням, — щоб внутрішня будівля вогнедишної гори змінилася і розплавлена лава проклала собі нові шляхи.
Сайрес Сміт пояснив усе це товаришам і, не перебільшуючи, навів усі докази «за» і «проти» небезпечності становища.
Зрештою вони тут нічого не могли змінити. Гранітному палацу начебто ніщо не загрожувало, крім можливого землетрусу. Але
- кораль міг бути зовсім знищений, якщо!
б на південному схилі гори Франкліна утворився новий,кратер.З того дня над вершиною гори завжди розвівався білий султан пари, і навіть помітно було, що він стає вище і ширше. Одначе до густих його клубів не домішувалася жодна іскра полум’я. Поки що процеси йшли в нижній частині центрального вогнища.
Незважаючи ні иа що, з першими теплими днями роботи відновилися. Спорудження корабля намагалися вести якнайшвидше; скориставшись рушійною силою берегового водоспаду, Сайрес Сміт улаштував водяну лісопилку, і тепер колоністи набагато швидше, ніж вручну, обробляли колоди па дошки і балки. Пристрій цієї установки був такий же простий, як і на сільських лісопилках у Норвегії. Адже тут потрібно було домогтися тільки руху в двох площинах: рухати колоду в горизонтальному напрямку, а пилку — у, вертикальному, — ось і все; Сайресу Сміту вдалося цього досягти за допомогою колеса,, двох валів і відповідним чином розташованих блоків.