Принц Ґаллії

Поява в палаці падре Антоніо нікого не здивувала і не викликала жодних підозр, оскільки він і превелебний Естебан здавна товаришували; а якщо хтось і завважив, що невдовзі по тому Бланка прийшла до свого духівника, то не надав цьому особливого значення. Бланка була дівчина дуже побожна, вона частіше інших ходила на сповідь і відвідувала церкву, а нерідко годинами засиджувалася в падре Естебана, розумного й вельми освіченого чоловіка, що серйозно займався теолоґічними дослідженнями, і провадила з ним тривалі дискусії на реліґійну тематику.

Проте того дня йшлося про більш приземлені речі, і розмовляв з Бланкою падре Антоніо. Коли після привітань і кількох ввічливих фраз превелебний Естебан вийшов, залишивши їх удвох у своєму робочому кабінеті, падре Антоніо промовив:

— Сподіваюся, принцесо, ви знаєте, що Філіп для мене як рідний син, і тому я був надзвичайно засмучений звісткою про ваші заручини з ґрафом Біскайським.

— Я також засмучена, — чесно зізналася Бланка. — Для мене це було прикрою несподіванкою… Але до чого тут Філіп?

Падре важко зітхнув:

— Боюся, принцесо, що моя відповідь на це питання ще більше засмутить вас. Государ батько ваш не пояснив вам, чому він вирішив укласти цей шлюб?

— Ну… — Бланка зам’ялася. — Загалом пояснив. Він сказав, що остаточно втратив надію на розлучення Авґуста Юлія з Ізабеллою Французькою, і тепер хоче зробити мене королевою Наварри.

— У вашому голосі я чую сумнів, — зауважив падре.

Десь зо хвилину Бланка мовчала, дивлячись на нього, потім відповіла:

— Ви вгадали, доне Антоніо, я не вірю тому, що сказав мені батько. Боротьба за наваррський престол призведе до міжусобиці в країні, і в кінцевому підсумку Наварра буде розділена між Кастілією, Ґасконню та Араґоном.

— Ви казали батькові про свої сумніви?

— Ні, падре. Я зрозуміла, що він сам цього свідомий. Він явно замислив щось інше, бо… Якби він хотів зробити мене королевою, то віддав би заміж за принца Араґонського. Цей союз усунув би більшість непорозумінь між нашими державами. А так… Я сама гублюсь у здогадах.

— В такому разі, принцесо, я допоможу вам у всьому розібратися. Так вже склалося, що мені напевно відомо, чому ваш батько влаштовує цей шлюб.

— І чому ж?

— Бо ґраф Біскайський — єдиний з більш-менш гідних претендентів на вашу руку, кого дон Фернандо може одружити з вами похапцем, поки відсутні Філіп і ваш брат дон Альфонсо.

— Ви вже вдруге згадуєте Філіпа, — промовила спантеличена Бланка. — А він тут причому?

— Річ у тім, принцесо, що восени Філіп просив у дона Фернандо вашої руки і отримав від нього згоду — втім, за умови, щоб до весни це трималося в секреті. — І падре розповів Бланці про домовленість, досягнуту між Філіпом та королем. — На жаль, принцесо, як це не гірко визнати, государ батько ваш обдурив Філіпа, а з вами взагалі повівся жорстоко. Ваш шлюб з ґрафом Біскайським не продиктований політичними міркуваннями. Він задуманий для того, щоб усунути вас зі шляху вашої сестри.

— Так, так, тепер я все розумію, — тихо, майже пошепки мовила Бланка. Губи її тремтіли, риси милого обличчя спотворила гримаса відчаю, а в красивих карих очах стояли сльози. — Батько дуже любить Нору. Дуже… навіть занадто. І коли вона зажадала, щоб її віддали за Філіпа, батько не міг відмовити їй. Я все гадала, на яку ж хитрість він пуститься, та хіба ж могла я подумати, що він… опуститься до підлості!… Якщо я буду заміжня, Філіп напевно одружиться з Норою, щоб заручитися підтримкою Кастілії в своїй боротьбі за ґалльський престол, а я… — Тут вона судомно глитнула, ледве стримуючи ридання. — Мене принесли в жертву Нориним примхам!

— Ще ні, — м’яко заперечив падре. — Вас лише призначили в жертву, але заклання ще не відбулося.

У Бланчинім погляді засвітилася надія.

— Цього можна уникнути? Але як?

— Якщо ваш брат дон Альфонсо й Філіп встигнуть вчасно повернутися до Толедо, вони зможуть зірвати вінчання.

— Вони не встигнуть, — з гіркотою зауважила Бланка. — Батько все розрахував.

Дон Антоніо кивнув:

— Я теж думаю, що до призначеного дня вони не встигнуть. Тому заради вас та Філіпа я ладен узяти гріх на душу і привселюдно заявити, що ще минулого місяця таємно повінчав вас.

Бланка вчепилася пальцями в поруччя крісла.

— Боже милостивий! — видихнула вона. — Ви це зробите?

— Так, зроблю, — рішуче кивнув падре. — З вашого дозволу, певна річ. За згоду Філіпа я ручаюся.

— Але ж це буде брехня!

— Знаю. Я збрешу. А вам брехати необов’язково — ви можете просто відмовчуватися і чекати Філіпового приїзду. Ще вчора ввечері я надіслав йому гінця з листом, у якому виклав свій план. У мене є невеликий прихід, церква Святого Йосипа, і я вже зробив у церковній книзі запис про ваш шлюб — заднім числом, сімнадцятим грудня минулого року. Цього дня, згідно з моїми нотатками Філіп і ви…

— Стривайте! — перепинила його Бланка, насилу переводячи подих; очі її гарячково блищали. — Я в розгубленості, падре. Ви мене шокували. Ваша пропозиція, це… це не лише протизаконно, це богопротивно, це не по-божеському. Такий, з дозволу сказати, шлюб буде недійсний перед небесами.