Притулок пророцтв

– Люди, що дезертирували з їхніх лав, розповідають, що це загони, якими переважно керують жінки. Заміжніх змушують розлучитися. Їхніх дітей відсилають геть. Члени МЕХ дотримуються повного целібату. Після арешту їхньої лідерки Маріам Раджаві під час перебування у добровільному вигнанні в Парижі кілька її прибічниць спалили себе. МЕХ сповідує ісламський марксизм, це терористи, що борються проти Америки. Багато з тих, хто покинув організацію, називає її сектою. А звідки така зацікавленість моджахедами?

– Ми отримали відомості, що вони нібито збираються укласти союз із нашим марксистським угрупованням «Сімнадцяте листопада». Ми вважаємо, що напад на Афінську психіатричну лікарню був лише прелюдією.

– А який стосунок до них має Ясон Тедеску?

Еліаде постукав пальцем по щоці.

– Колись давно він брав участь у протестах в Афінському політехнічному університеті і під час штурму хунти був поранений. Ми думаємо, він організував мережу кротів «Сімнадцятого листопада» в Сполучених Штатах.

– Мені важко уявити союз православних греків та ісламських моджахедів, – Кайл зібрав свої записи, але кілька сторінок впали на підлогу. Він згріб їх докупи і засунув у портфель. Мусульмани і православні воювали й ненавиділи одне одного ще до хрестових походів. Навіщо МЕХ укладати союз із одвічним ворогом?

Еліаде знизав плечима.

– Останнім часом на телебаченні розумники-експерти люблять повторювати стару істину про те, що ворог мого ворога – мій друг.

– Але мало хто знає, що це давнє арабське прислів’я.

– Чи можемо ми, поки ви не покинули Греції, розраховувати на вашу допомогу як фахівця у цій сфері?

– Звісно. Звертайтеся в будь-який…

Та капітан Еліаде вже відійшов у супроводі своїх офіцерів.

– Бажаю гарної і спокійної відпустки в Греції. Проте раджу вам теж остерігатися наших загадок. Багато греків розгадали-таки головоломку хлопців-рибалок – «Що зловили, ми викинули, а що не зловили, залишили».

– І що ж це було?

Так і не повернувшись до Кайла обличчям, Еліаде відповів, і його голос луною відбився в порожньому залі:

– Воші.

РОЗДІЛ 10

На дев’ятий день за її підрахунками Рейвен почала бити ногами у двері.

– Я хочу пісяти.

Ззовні почувся рух, ключ повернувся. Її засліпило вранішнє світло.

Алексі усміхнувся.

– Ти знаєш дорогу до туалету.

Від його усмішки Рейвен стало легше на душі. Було приємно, що він дозволив їй піти самій. Перш ніж повернутися назад, Рейвен оглянула вікно. Забите цвяхами.

Вона вийшла і попрямувала до дверей у гардероб, та Алексі зупинив її.

– Сідай, випий зі мною кави з пітою[12].

Він приніс і поставив на стіл дві паруючі чашки і тарілку з теплими хлібними коржиками. Відламав шматочок і вмочив у каву. Рейвен зробила так само.

– А тепер продовжимо розмову, яку почали кілька днів тому.

Рейвен, як учениця у школі, зчепила руки на столі.

– Добре, Алексі, як скажеш.

– Хороша дівчинка.

…він ще, чого доброго, й золоту зірочку тобі за слухняність дасть…

– Яка країна є імперією зла? – запитав Алексі.

Він хоче, щоб вона сказала, у що повірила?

– Америка.

– Чому твій батько запроторив тебе до афінської божевільні?

…яка відповідь йому сподобається?..

– Хочеш, щоб я тобі пояснив? – спитав Алексі.

– Так.

– Тому що він розбещував тебе, коли ти була маленькою, і ти, очевидно, почала про це згадувати.

Рейвен кивнула.

– Він…

…стули пельку, рейвен…

– І всім начхати на те, що з тобою відбувається.

– Звідки ти знаєш?

– Я тобі доведу, – Алексі вийшов і невдовзі повернувся, несучи в руках ноутбук. Поклацав мишкою. – Я завантажую пошуковик.

– Що це таке?

Звісно, Рейвен знала, що таке пошуковик, але погоджувалася із сестрою, що треба й далі вдавати дурну білявку.

– Завдяки йому я можу переглядати пресу за будь-який день з якого завгодно куточка світу.

…дозволь йому тебе повчити. чоловіки це люблять…

– Це неймовірно! І що ти шукатимеш?

– Статті в газетах за той день, коли ми звільнили лікарню. Побачимо, чи є комусь діло до твого зникнення.

По спині Рейвен пройшов холодок. Мусить щось бути. Це ж новина.

Алексі набрав: Рейвен Слейд.

– Скільки ти вже в нас?

Під столом вона провела пальцями по подряпинах у себе на руці.

– Разом з сьогоднішнім дев’ять днів.

– Поряд з твоїм іменем я ставлю дати, відколи ти в нас. Дивись, отут газети: «Нью-Йорк Таймс», «Дейлі Ньюз», «Інтернешнел Гералд Тріб’юн». Бачиш? Жодного слова. Якби вони переймалися, про тебе написали б у газетах.

Рейвен раптом пройняв страх.

– А місцева преса?

Алексі додав кілька назв грецьких газет. Про її викрадення ані рядка. Алексі мав рацію. Нікому немає діла.

– Тому тобі краще буде тут з нами. Розумієш?

– Починаю.

– Коли я ненароком застрелив Ясона Тедеску, він сказав: «Рейвен знає». Що він мав на увазі? Що ти такого знаєш?

Рейвен похитала головою.

– Уявлення не маю, що я знаю.

Алексі встав з-за столу і підійшов до шафки над плитою. Рейвен не було видно, що він там робить.

– Один з наших завжди тримає запас для себе, – він простяг їй кусник чорного шоколаду.

Вона відкусила трішечки. Потім більший шматок, іще один. Відчула, як рот наповнюється солодкою слиною.

…навіть краще, ніж золота зірка…

Рейвен зіскочила зі стільця і обійняла Алексі.