Притулок пророцтв

– Це все ускладнює. Якщо з Рейвен Слейд зробили другу Патті Герст, вона не захоче піти зі мною добровільно.

– Ми не можемо стверджувати на сто відсотків, – заперечив Харон. – Я щойно отримав дивне повідомлення. До спецпідрозділу з питань боротьби з тероризмом вчора зателефонувала жінка і попередила, що «Сімнадцяте листопада» сьогодні або завтра збирається влаштувати вибух у Піреї.

– І ви гадаєте, що то була Рейвен?

– Не впевнений, але хто ще міг знати про їхній план і попередити нас?

– Можливо, промивання мізків пройшло не дуже успішно. І що, на вашу думку, я маю робити?

– Тягніть свій зад до Пірея.

– Ага, до пасажирського терміналу, який вони збираються висадити в повітря!

– Ні, просто сидіть на пристані, звідки буде видно чорний мотоцикл, що в’їжджатиме на якусь зі стоянок. Вона ж попередила спецпідрозділ, уся поліція, мабуть, вже на вухах стоїть.

– А якщо я її побачу?

– Дійте на свій розсуд, – Харон від’єднався.

Дуґан вийшов з ванної, та Артеміди вже не було. Він одягся, схопив рюкзак і вийшов у коридор. Увімкнувши світло, Дуґан побачив, що Артеміда чекає його на сходовому майданчику.

– Трохи ранувато продовжувати те, на чому ми зупинилися, – промовив Дуґан. – До того ж, гадаю, я не готовий до нових стосунків.

Вона звела брови.

– Стосунків? Не тіш сам себе. Я просто хотіла сексу.

– Спасибі, що сказала. Мені треба йти.

– Я їду з тобою до Пірея.

– З чого ти взяла, що я збираюся саме туди?

– Ворона на хвості принесла.

Коли вони спустилися на другий поверх, світло згасло. Артеміда в темряві пригорнулася до Дуґана.

– У Піреї є непогані готелі. Можливо, зможемо ще одну ніч побути разом.

Дуґан потягся до вимикача на стіні і натиснув на кнопку. Подивився їй в очі. Вона щось підозрює? Намагається вивідати? Якщо вона справді подвійна агентка, то грає з біса добре.

– Тебе ще цікавить така пропозиція? – запитала Артеміда.

– Я думав, що вже тобі набрид.

Кутик її рота припіднявся.

– Коли набриднеш, я тобі повідомлю.

– Чому жінки заводяться в небезпечних ситуаціях?

– Чоловіки вважають себе мисливцями, та жінкам часто доводиться їх скеровувати. Якщо ти готовий, моє авто стоїть за рогом.

– Гаразд, мисливице Артемідо, їдьмо вистежувати нашу хижу пташку.

РОЗДІЛ 20

Коли Алексі переступив поріг задньої кімнати в автомайстерні, на місці вже були всі, крім товстуна Теодора і Зубочистки. Схиливши голови, вони розглядали якийсь предмет на столі.

– Що ви робите? – запитав Алексі.

Мірон поманив його рукою.

Алексі підійшов до групи за столом. Мірон розгорнув якийсь папірець.

– Поглянь, що нам приніс Васілі.

Алексі прочитав:

ЩО

Повільна смерть тиранським силам зла

В тунелях наших зріє. Іншалла…

І воїни святі вже серед нас,

Бо клоччя вовни розсівати час.

– Знову кляті загадки. Звідки це взялося?

Васілі посмикав свій підколений шпилькою рукав.

– Якась божевільна, одягнена, як школярка, всунула мені папірець під час протесту. Перш ніж її почала бити поліція, вона встигла сказати, що Тедеску хотів, щоб ми отримали це пророцтво.

– Я згоден з Алексі, це справді загадка, – промовив Йорґо. – Та як нам її розгадати?

– Поміркуймо разом, – сказав Мірон. Ясон Тедеску був моїм товаришем, і я знаю склад його думок. Рядок про смерть тиранським силам зла і слово «іншалла», що арабською означає «хай буде воля Божа», найімовірніше, вказує на союз із МЕХ, про який, за словами майорки Саїд, домовлявся Тедеску.

– Я теж так думаю, – сказав Йорґо, – але що це «за смерть зріє в тунелях»? І що означають слова про клоччя вовни?

– Майорка Саїд казала Алексі, що в тунелях між Іраком та Іраном у них захована зброя, – подав голос Васілі.

– Тож під словом ЩО у заголовку мається на увазі зброя для операції «Зуби дракона», – підхопив Алексі.

Його батько кивнув, постукуючи милицею об туфлі.

– Ясон знав, що я здогадаюся. Перед Другою світовою обидва наші дідусі були вівчарями. Після стрижки овець багато хто починав хворіти. Це і є зброя, що спричиняє повільну смерть.

– Вівці? – звів брови Васілі.

Мірон похитав головою.

– У овечій вовні в незначній кількості містяться спори сибірської виразки.

Алексі стукнув кулаком об долоню.

– Якщо застосувати сибірську виразку як біологічну зброю, вона може вбити сотні тисяч людей.

– Нам відомо, у яких містах уже багато років живуть сплячі агенти Тедеску, – вступив Васілі. – І тепер ми дамо їм зброю масового знищення, яку отримаємо від моджахедів.

– Але ми не знаємо нічого ні про об’єкти, ні про те, яким способом розпилювати сибірську виразку.

– У посланні Тедеску точно було щось іще, – промовив Мірон, – і твоє завдання, сину, витягти це з дівчини. Ти можеш це зробити?

Та перш ніж Алексі встиг відповісти, важкі кроки змусили всіх обернутися. Засапаний і спітнілий Теодор закричав:

– Надто пізно!

– За тобою немов чорти гналися, – зауважив Йорґо.

– Не чорти, а чортиця. Через Нікі всі ми під загрозою. Алексі, ти маєш порішити її негайно.

– Що ти таке кажеш?

Теодор помахав у повітрі відеокасетою.

– Твоя дорогоцінна Нікі нас підставила.