Притулок пророцтв

– Не впевнений. Я уявлення не маю, які травми пережила Рейвен Слейд. Що з нею зробили її наглядачі. Які фобії можуть приховувати її межовий розлад. Я використовував звичайну імплозивну терапію, але швидку – ніколи.

– Ну, ти справив значне враження на суддю. Непогано викрутився.

– Я б так не сказав. Родріґес наказує мені провести нестабільну жінку з суїцидальними нахилами, якій, імовірно, промили мізки, щоб зробити з неї самогубицю-мученицю-ісламістку, по канату під куполом психологічного цирку…

– Настільки все погано, га?

– …без сітки безпеки.

РОЗДІЛ 53

Рейвен лементувала на поліцейських:

– Відійдіть, або я переріжу собі горло!

– Відкладіть уламок дзеркала. Лікар Кайл уже в дорозі.

– Брешете. Вас відправили сюди, щоб мене вбити, – вона вколола себе в шию ліворуч. Кров потекла по блузці.

– О Господи, ні! Зупиніться! Ми почекаємо назовні. Лікар Кайл зайде один. Так влаштовує?

– Гаразд, але я замкну двері.

– Як скажете, леді.

Вони вийшли з кімнати. Рейвен хряснула дверима за ними і замкнула їх на ланцюжок. Підсунула під ручку крісло і вперла в нього комод.

За вікном мотелю замиготіли вогні, коли поліцейська машина під’їхала до тротуару біля її кімнати. Ну й пішли вони. Більше її не візьмуть заручницею.

Білий «Лексус» зупинився біля машини поліції. Рейвен побачила, як лікар Кайл говорить із поліцейськими за дверима. Знала, що він може помітити, як вона спостерігає за ним з вікна. Він помахав їй, Рейвен відповіла тим же. Тоді він зник з поля зору, а вона почула стукіт у двері. Подушкою притиснула скривавлену шию.

– Рейвен, це лікар Кайл. Будь ласка, впусти.

– Спочатку скажи, що тут робить поліція.

– Вони хочуть захистити тебе від людей, про яких ти розповіла, тих, що хочуть тебе вбити.

– Хвилинку, – вона відтягнула комод і прибрала крісло з-під дверної ручки. – Копи нехай за тобою не заходять. Скажи їм, хай стануть так, щоб я їх бачила.

Вона почула розмову зовні, тоді через вікно побачила, як поліцейські відходять убік.

– Можеш відчиняти двері, Рейвен. Я сам.

Вона відвела ланцюжок, Кайл увійшов до кімнати.

– У тебе кров. Дай гляну, – він розкрив сумку, витягнув марлю, клейку стрічку й антисептик. Перев’язуючи їй рану, він сказав: – Я забираю тебе в університетську лікарню.

Рейвен кинула уламок дзеркала на комод і обвила його руками.

– Я знала, що ти мене врятуєш.

Стукіт у двері.

– Лікарю Кайл, усе добре?

– Ми вийдемо за кілька секунд.

Рейвен не відпускала його. Кайл відштовхнув її. Буркочучи, вона підняла руки.

– Здаюся, док…

Він відчинив двері. Рейвен вийшла з високо піднятою головою. Тоді завмерла.

– Дим!

– Мабуть, пікнік десь.

– Немає диму без вогню!

– То, напевно, спеціальна суміш, щоб розпалити вугілля.

– Тільки не вогонь! Я терпіти не можу вогню!

– Дим іде з внутрішнього дворика ліворуч, біля басейну. Ми підемо іншим шляхом.

Вона відчула, як його міцна рука стискає її, веде геть від полум’я.

– Я знала, що можу на тебе розраховувати.

Коли вони обходили ріг, один із поліцейських відчинив задні дверцята своєї машини.

– Ні! Лише з Кайлом.

Рейвен дивилась, як вони обмінюються поглядами. Кайл кивнув і відчинив пасажирські дверцята свого «Лексуса». Допоміг їй сісти.

Коли сів за кермо, вона притулилася до нього.

Він ніжно відсунув її.

– Пристебнися.

– Ти мене пристебни. Не хочу обмастити кров’ю всю твою дорожезну машину.

Кайл потягнувся й пристебнув їй ремінь безпеки. Рейвен поклала голову йому на плече.

Поїздка з мотелю до університетської лікарні забрала хвилин десять. Він припаркувався, обійшов машину й відчинив їй дверцята. Рейвен вийшла і впала йому в руки.

– Бачиш? Ти мій захисник.

У приймальні їм усміхнулася похмура медсестра. На бейджику – «Ж. Нетенсон».

– Рейвен Слейд випадково порізала собі шию, – пояснив він. – Зареєструйте її. Вона тут трохи побуде.

– Привіт, Рейвен.

– …я не рейвен…

– Що ж, мене звати Жанетт Нетенсон.

– …твої проблеми, я тебе називатиму, як мені самій захочеться…

Нетенсон натиснула кнопку інтеркому: «Надійшла нова пацієнтка. Нехай медсестра повідомить приймальне відділення, щоб її взяли на стаціонар».

Кайл продовжив:

– Жанетт, будь ласка, запишіть мені консультацію з міс Слейд на завтра на третю дня.

– У вас зустріч з оцінки персоналу о третій.

– Перенесіть зустріч на наступний день.

Медсестра підняла брови.

– З нею мені треба почати працювати якнайшвидше, – сказав лікар.

Значить, вона для нього більше, ніж просто пацієнтка, якщо важливіша за зустріч із персоналом. Дівчина підняла голову, коли молодий чоловік у білому халаті пройшов по коридору.

– Гаррі, забери Рейвен Слейд у денне відділення, хай їй там змінять пов’язку. Тоді в палату номер шість. Познайом із медсестрами і покажи палату, – сказав Кайл.

– …не лишай мене, марті…

– Побачимося завтра. І, будь ласка, називай мене лікарем Кайлом.

Вона закопилила губу.

– Не хвилюйся. Ти в добрих руках.

Коли вони зайшли в ліфт, вона почула, як Кайл прошепотів:

– Жанетт, повідом медсестер, щоб очей з неї не зводили, у неї суїцидальні нахили.

Вона обернулася й глянула на них.

– …не турбуйся, марті. обіцяю, що не вб’ю себе…

Двері ліфта зачинилися, і вона розвела схрещені пальці.

РОЗДІЛ 54