Притулок пророцтв

– Європейський КЗТ – вибач, Комітет запобігання тортурам – тричі відвідував Грецію цього року. Вони опублікували останні результати досліджень у 2001 році. Тож усе залежить від того, куди відправлять Рейвен. Мабуть, у виправну установу при міністерстві громадського порядку в Афінах чи Салоніках. Або в психіатричне відділення тюремного комплексу Коридаллоса при міністерстві юстиції, або в Афінську психіатричну лікарню при міністерстві охорони здоров’я.

– Навіщо катувати людину, якщо, зрештою, вона все одно помре?

Коулмен знизав плечима.

– Відомий гарвардський професор правознавства вважає, що допитувачі здатні зупинитися за мить до. Вони можуть, наприклад, вставляти стерильні голки під нігті, викликаючи нестерпний біль без загрози для життя.

– Тортури на ній не спрацюють. Один із симптомів межового розладу – це самокалічення, аж до самогубства. Допитувачі, які завдаватимуть їй фізичного болю, робитимуть за неї те, що вона б зазвичай робила сама з собою. Але вона радше помре, ніж терпітиме емоційний хаос.

– Пастка 22! І що ми з цим маємо робити? – запитав Коулмен.

– Якщо я зможу обманом обійти її фобії швидкою імплозивною терапією, то можливо – можливо – проб’юся через її стани дисоціації.

– А як щодо параноїдальної шизофренії?

– Під час істеричних фаз вона – як актриса на сцені або знімальному майданчику. Те, що вона говорить чи робить, – це акторська гра.

– Можеш вивести її з цього стану на суді?

– З деякими пацієнтами я зрозумів: якщо в них галюцинації чи марення, будь-яка спроба вивести їх звідти роздумами часто викликає ворожість з їхнього боку, іноді навіть агресію.

– То як ти підготуєш її до суду?

– Замість того щоб протистояти таким пацієнтам, я тимчасово заходжу у світи, в яких вони ховаються. Я буду для Рейвен суфлером, оператором, режисером. Тоді, коли настане сприятливий час, якщо вона віритиме, що грає для фільму, я крикну: «Стоп! Чудовий кадр! Знято!» Якщо вона переживає шкільні драматичні спектаклі, я приєднаюся до аплодисментів публіки, дам їй вклонитися, скажу, що завіса опустилася, і виведу за лаштунки.

– Це спрацює?

– Що в психіатрії, що в шоу-бізнесі немає жодних гарантій.

– Пам’ятай, у нас бомба зі зворотним відліком, агентства таємних операцій можуть вирішити взяти справу у свої руки.

– Зрозуміло. Але, якщо ми вже заговорили про годинники, уже майже початок.

– Ти про що?

– У мене з нею сеанс через півтори години. Якщо я запізнюсь, і вистава перенесеться, вона подумає, що її заміняє дублерка.

– То й що?

– Як і з більшістю примадонн, у неї в голові розгориться скандал.

РОЗДІЛ 56

Вейбридж, штат Огайо

Дорогою назад до Вейбриджа Кайл потрапив у шалені затори. Він сповільнював рух біля кількох знаків «Стоп», молячись, щоб жоден поліцейський його не зупинив. Рейвен не прийме штраф за порушення правил як виправдання за запізнення.

Щоб почати швидку імплозивну терапію, йому потрібне чіткіше розуміння її фобій. Які образи можна використати для наповнення їй розуму, щоб ретроспекції та фальшиві спогади більше її не лякали?

Кайл повернув на паркінг лікарні з тридцятьма секундами в запасі й устиг забігти в кабінет саме тоді, коли медсестра постукала й завела Рейвен. Дякувати Юнгові за синхронність.

– Я беру її на себе, – сказав він медсестрі.

Коли вони опинилися самі, Рейвен прошепотіла:

– Можеш узяти мене де завгодно.

Він жестом показав на крісло перед столом.

– Сідай, будь ласка.

– Ти не хочеш, щоб я відкинулася на кушетці?

Кайл завагався. Вона любить каламбури. Здебільшого це прелюдія з еротичною грою слів, але це все істерична грайливість так її розкріпачує. Не сексуальність.

Він ризикнув.

– Можеш лягти на кушетці, якщо хочеш. Але я б не хотів, щоб ти відкинулася.

Рейвен сіла у крісло.

– Тоді я сидітиму тут, де знатиму, що ти не вигадуєш жодних фокусів.

– Розумно.

Вона хихотнула.

– Ну ти й кадр.

– Розкажи мені про кадри.

– Мама в дитинстві показувала мені такі, на слайдах.

– Цікаво. А що ще тобі мама показувала?

– Карти Таро. Там були зображення добра і зла, вони викривали невідоме.

– Тобі подобалося дивитися на ті символічні картинки?

– Так. Здається, я щось пригадую…

– Що?

Рейвен похитала головою.

– Щось у тумані… нечітко… ніби сон пригадую.

– Сни – штука важлива. Ми можемо скористатися методом вільних асоціацій, я допоможу тобі побудувати зв’язки.

– Ти про що?

Кайл спробував пояснити.

– У фройдистському психоаналізі пацієнт описує вільні асоціації. В юнгіанському аналітичному аналізі часто бере участь і психіатр, особливо для того, щоб уточнити зв’язки з універсальними образами.

– Приємно чути, що я не мушу робити все сама. Усю ніч цим переймалася.

– Хочеш подивитися кілька слайдів?

– Порно?

– Я збираю зображення архітектури, скульптури і картин. Хобі таке.

– Гаразд, якщо це тебе заводить.

Він вимкнув світло і опустив жалюзі.

– Ага! То ти юнгіанський секс-психіатр.

Кайл опустив стінову панель і ввімкнув проектор слайдів.

– Ні, я юнгіанський аналітик. Ми дослідимо сни і торкнемося твого несвідомого, але тоді підемо глибше, зануримося під особисте несвідоме, щоб знайти коріння колективного несвідомого.