Притулок пророцтв

– Коріння, як в едемському саду?

– Це образ зі Старого Заповіту, але ми вважаємо священні сади архетипами.

– Що таке архетипи?

– Образи й дії, які глибоко вкорінені в людський розум і повторюються в різних культурах протягом століть.

– Ну, то який священний сад у тебе?

– Висячі сади у Вавилоні, японський кам’яний сад Каресансуй, буддистські сади насолод Вігара, індійські Ідеальні сади, що згадуються в сутрах.

– Камасутра? Я гортала ту індійську книгу сексу в татовій особистій бібліотеці. Спробуємо різні пози?

Йому потрібно відвести її від сексуальних алюзій.

– Зосередьмося на архетипах, які стосуються тебе.

– Маєш приклади трагічного кохання? Як у нас із Алексі?

– Архетип нещасних закоханих сягає далі, ніж Ромео з Джульєттою, далі, ніж Тристан з Ізольдою, далі, ніж Пірам і Тісба. Аж до Плутаного лісу біля гори Фудзі, де давні японські нещасні закохані вчиняли синдзю.

– Правильно. Ми з Алексі – нещасні закохані. А синдзю – це подвійне самогубство?

– Так, Рейвен, але мусиш розуміти, що поки ти була заручницею, Алексі використав контроль розуму, щоб налаштувати тебе проти власної країни. «Моджахедін-е Халк» зробили те саме, навертаючи тебе в іслам. Для тебе це могло означати бажання стати мученицею.

– Погоджуюся стосовно МЕХ, але не стосовно Алексі. Він відкрив мені очі на те, як усе насправді.

– Слід розрізняти реальність і пропаганду.

– Ти маніпулюєш мною.

– Слухай, я сам на таке не зголошувався. Суд наказав мені, бо ти заявила, що ні з ким іншим не співпрацюватимеш.

– Ти не станеш проти мене?

– Ні, але я мушу вдатися до крайнього методу лікування, який називається «швидка імплозивна терапія». Я хочу, щоб ти не зводила погляд з екрану, поки я показуватиму різні картинки.

– Добре.

Кайл швидко перемикав слайди. Спочатку давні грецькі місця: Храм Аполлона в Дельфах. Амфітеатр Діоніса. Форум.

Жодної реакції. Біблійні зображення: «Створення Адама» зі Сикстинської капели Мікеланджело. «Одежа Йосипа» зі Цфатівської Біблії. Нічого. Проте коли перемкнув на «Мойсея біля неопалимої купини», Рейвен закричала.

– Ні, вогонь!

Тоді Кайл згадав її реакцію на пікнік поблизу мотелю. Він перемкнув на «Палаючих вершників» з Одкровення. Рейвен відвернулася.

– Дивись.

– Я не можу!

– Уяви, що ти дивишся на полум’я.

– Припини.

– Уяви, що вогонь обпалює тобі спідницю, але тебе не пече.

– Господи…

Він перемкнув на слайд з картиною Тернера «Шедрах, Мешаг і Аведнего у вогняній печі».

– Уяви, що ти, як вони, охоплена полум’ям.

– Мене зараз знудить.

– Не знудить. Це лише зображення. Якщо знову й знову дивитимешся, вони перестануть тебе турбувати.

– Чому ти мучиш мене?

– Щоб врятувати від дечого гіршого за тортури.

– Досить! Зупинися!

Він вимкнув проектор і підняв жалюзі на одному вікні.

– Що відбувалося в тебе в голові?

– Не пам’ятаю.

– Спробуймо побудувати ланцюги вільних асоціацій з вогнем.

– Ні.

– Відомі образи з Біблії. «І Господь послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню…»

– Пригадую проповідь нашого священика, – сказала вона. – Дружина Лота обернулася й глянула на пожежу в місті. І Бог перетворив її на соляний стовп.

– Це тебе й лякає у вогні?

– Я не хочу перетворюватися, як вона. Досить сипати мені сіль на розум.

– Продовжимо.

– Ніяких більше картинок запалених кущів чи вогняних вершників чи якоїсь іншої горючої чортівні!

– Підемо далі. Я хочу, щоб ти візуалізувала зображення вогню. Спробуй побачити полум’я у себе в голові.

– І як ти, чорт забирай, собі уявляєш, що я це зроблю?

Кайл поміркував над цим.

– Ти коли-небудь допомагала собі заснути, рахуючи овечок?

– Звичайно.

– Заплющ очі так, ніби готова заснути. Тоді уяви, що кожна овечка в роті тримає факел. Рахуй їх.

Рейвен склала пальці пірамідкою. Губи рухалися, коли вона прошепотіла:

– Добре. Один. Два, – стиснула щелепи. – О Господи! Т-три… Ч-чотири… – плечі розслабилися. – П’ять. Шість. Сім, – на двадцять п’ятій вона розплющила очі. – Не можу повірити.

– Що?

– Я була впевнена, що мені мозок з голови витече. А тоді стало легше. Від вогню перед очима у мене все одно волосся дибки стає, але, здається, я можу витримати.

– Отак це й працює. Тепер – для перевірки. Справжній вогонь.

Рейвен стиснула бильця крісла.

– Пішов ти!

Кайл відкрив шухляду стола, витягнув свічку, підсвічник і поставив їх на стіл. Рейвен зіщулилася. Він дістав запальничку «Зіппо».

– Я хочу, щоб ти наперед знала, що я зроблю зі свічкою. Не зводь з неї очей. Тоді нахилися вперед і подуй на вогонь.

– Я не…

– У нас немає часу розгрібати минуле чи причини твоєї пірофобії. Але за допомогою повторень ми можемо послабити її вплив. Готова?

Вона вагалася. Лікар клацнув коліщатком запальнички. Іскри. Дівчина відсахнулася. Клацнув удруге. Спалахнув вогник. Рейвен подалася назад. Кайл підніс полум’я до ґноту свічки. Воно засичало, скочило вгору. Вона заплющила очі.

– Не відводь погляду. Дивися на вогонь. Видихни. Тоді знову, дихай повільно.

Якщо це не спрацює, про швидку імплозивну терапію можна забути. Можливо, краще, якщо вона не знатиме, хто вона чи що відбувається насправді. Він може сказати судді Родріґес, що йому не вдасться зробити її дієздатною для екстрадиції.