Притулок пророцтв

Ця думка її так потішила, що вона усміхнулася до Нетенсон.

– Дякую, що такі добрі зі мною. Мені треба в душ.

– Овва, то ми сьогодні міс Жвава?

– І ви теж? Я нікому не скажу.

Нетенсон похитала головою.

– Ходімо, помиємо тебе.

Вона зіщулилася.

– Не торкайтеся мене!

– Знаєш, думаю, замість душу тобі потрібна ванна.

– Так, хороша гаряча ванна заспокоїть мої нерви.

– Оцим шляхом до ванн.

Нетенсон завела її в кімнату з ванною, в якій була пластикова накривка з діркою посередині.

– Цій леді потрібно заспокоїти нерви, товариші. Їй у ванну.

– Це так необхідно? – запитав Гаррі.

– Ти тут не вирішуєш.

– Я не такий дурний, як ви думаєте. Вона психічнохвора. Навіщо вам її карати.

Голос Нетенсон посуворішав.

– Гаррі, якщо я напишу прикру рекомендацію, ти ніколи більше такої роботи не знайдеш.

Він посумнішав. Разом із іншим санітаром вони схопили Рейвен і поклали у ванну.

– Не треба мене штовхати. Я хочу у ванну.

– Бачите? – озвалася Нетенсон. – Вона сама просить.

Вони просунули її голову в діру в пластиковій накривці.

– Кріпися, Рейвен, – прошепотів Гаррі.

Інший санітар повернув кран. Крижана вода! Як тоді, коли Алексі витягнув її з шафи і обдав холодною водою.

Нетенсон засміялася, підняла пластикову кришку і вкинула у ванну товчений лід.

– Г-гаррі, я з-замерзну через неї д-д-о см-мерті. Допоможи мені!

Плечі Гаррі обвисли, він похитав головою.

Вона зціпила стукотливі зуби. Заплющила очі. Стиснула губи. А тоді щезла.

РОЗДІЛ 59

Кайл влетів у палату.

– Нетенсон, я не давав дозволу на холодну шокову терапію.

– Як старша медсестра у цій палаті я отримую інструкції від директора лікарні Гарольда Анґера, а не від вас.

– Ви мали мене повідомити.

– Залишила повідомлення вам на столі. Лікар Анґер сказав, що Рейвен має з’явитися в суді в понеділок і їй не можна колоти седативні. Електроконвульсивний шок або крижана ванна – єдиний спосіб привести її до тями. Оскільки жоден спеціаліст з ЕКШ не зміг з’явитися так терміново, я вирішила скористатися ванною.

– А це не могло почекати?

– Лікар Анґер сказав, що міннацбезпеки тисне на суддю, щоб справа прискорилася.

– Добре, – сказав Кайл. – Вибачте, що так розгнівався. Ви вже раніше працювали з межовими?

– Так, і дай Бог, щоб це була моя остання.

– Для кращого розуміння вам слід знати, що її психічний розлад також включає дисоціацію.

Нетенсон дивилася на нього холодно й непохитно.

– Ну що ж, шок від крижаної ванни, можливо, допоміг їй зібратися докупи.

Її погляд без сумнівів свідчив про те, що Рейвен налаштувала медсестру проти нього. Розділяй і владарюй, лакмусовий папірець «межовиків».

Секретарка в кабінеті подала йому якийсь офіційний документ.

– Вас шукали.

Кайл глянув на аркуш. Повідомлення про те, що в понеділок о 9:00 необхідно бути в суді. Він зачинив двері й зателефонував Брюсові Коулмену.

– Щойно отримав повістку.

– Готовий свідчити?

– У мене з нею сьогодні ще сеанс, мені знадобиться цей вечір, щоб зібратися з думками.

– Коли справа стосується судді Родріґес, краще всіх качечок виставити на свої полички.

– Качок на поличках чи воронів на гілках?

– Ага, їх теж.

О третій Гаррі привів Рейвен у кабінет. Вона мала насторожений, проте спокійний вигляд.

– Як почуваєшся? – запитав він.

– Нормально, здається.

– Сьогодні я б хотів спробувати дещо інше. Ти казала, що мама в дитинстві показувала тобі карти Таро.

– Пам’ятаю, що розповідала тобі, але не пам’ятаю, як вона робила це.

Він потягнувся до шухляди.

– У мене є колода карт Таро.

– Ти як чарівник, що дістає купу різних цікавих штук зі своїх шухляд.

Він завагався. Ще один сексуальний каламбур? Краще не реагувати. Він розклав карти мастю догори.

– Є різні масті карт Таро. У цих досить незвичайні ілюстрації, – він перетасував їх, як дилер, що розбиває колоду. – Ключі – це найцікавіші. Маг. Блазень. Самітник. Колесо фортуни. Повішеник.

Рейвен потримала долоню на горлі, тоді витягла карту, що наполовину сховалася під іншими. Рука тремтіла.

– Дай я гляну.

Вона похитала головою.

– Мені важливо знати, яка карта тебе розчаровує. Дай.

Вона зім’яла її й швиргонула, ледь не поціливши йому в око.

Кайл підняв карту. «Вежа» над урвищем, пронизана блискавкою. Полум’я, що виривається з верхівки. Люди вилітають з вікон. Деякі вистрибують з вежі.

Він зітхнув.

– Я думав, ми вже дійшли до того, що ти можеш упоратись із зображеннями вогню.

– Справа не у вогні, – сльози наповнили очі. – Я не можу дивитися.

– Спалах блискавки?

Рейвен похитала головою.

– Допоможи мені допомогти тобі. Люди, що вистрибують?

Вона стиснула губи.

– Не мовчи.

Тицьнула в центр карти.

– Вежа.

– Гаразд, що ти асоціюєш із вежею?

– Вона на високому урвищі.

– І що це урвище тобі нагадує?

– Я була дублеркою Фей Данавей у «Пеклі в піднебессі»[48]. На знімальному майданчику втратила свідомість. Я не терплю висоти.

– Будуй асоціації.

– Не можу.

– Яка справжня вежа на значній висоті налякала тебе?

Рейвен заплющила очі.

– Вейбриджська психлікарня, куди тато вперше мене віддав.

– Так, там є вежа. Що ти пам’ятаєш?

– Щось із загадки. Вежа, звіяна вітрами.

– Ти знаєш, що означає «звіяна вітрами вежа»?

Очі закотилися, видно було лише більмо.

– Я думаю про маму.