Про військове мистецтво

Найважче — це зупинити військо, що біжить і заставити його поновити битву. Необхідно відразу зрозуміти, чи побігло усе військо, чи тільки його частина; якщо усе — то справи кепські, якщо частина — то можна ще спробувати як-небудь допомогти. Багато римських полководців кидалися втікачам навперейми, заставляли їх зупинитися і грізно соромили за боягузтво, як вчинив, наприклад, Луцій Сулла. Побачивши, що частина його легіонів розбита солдатами Мітридата, він з мечем в руці кинувся до втікачів і крикнув: «Якщо хто-небудь спитає вас, де ви покинули свого керівника, відповідайте: ми покинули його в бою на полях Беотійських». Консул Аттилій виставив проти втікачів стійкі частини і наказав проголосити, що, якщо втікачі не повернуться назад, вони будуть перебиті одночасно зі своїм ворогом. Філіпп Македонський, який знав, що солдати його бояться скіфів, поставив в останній лінії війська добірні кінні частини и наказав їм вбивати кожного, хто побіжить. Солдати його обрали загибель воюючи, а не тікаючи, і перемогли.

Багато римських полководців виривали прапор з рук прапороносця, кидали його в саму гущу ворожих вояків і оголошували нагороду тому, хто принесе його назад; робилося це не стільки для того, щоб попередити втечу, скільки для збудження ще більшої відваги.

Мені здається доречним сказати тепер кілька слів про те, що буває після бою, тим більше що зауваження про це будуть короткими і, зрозуміло, пов’язані з предметом нашої розмови. Битва закінчується поразкою або перемогою.

Якщо ти переміг, переслідуй ворога з усією можливою швидкістю і наслідуй в цьому Цезаря, а не Ганнібала, який зупинився після перемоги в Каннах і цим позбувся влади над Римом. Цезар же після перемоги не зволікав ні хвилини і нападав на розбитого противника з ще більшою швидкістю і люттю, ніж під час бою на грізного ворога.

Якщо ж ти розбитий, то полководець має передовсім збагнути, чи не можна витягти з поразки якусь вигоду, особливо в тих випадках, коли хоча б частина його війська зберегла бойову силу. Випадок може представитися завдяки непередбачливості ворога, який після перемоги зазвичай стає безтурботним і дає тобі можливість його побити, як переміг карфагенян римський консул Марцій: карфагеняни після загибелі обох Сципіонів і розгрому їхніх військ, не звертали ніякої уваги на залишки легіонів, уцілілі у Марція, який захопив їх зненацька і повністю розбив.

Найлегше вдається те, що ворог вважає для тебе неможливим, і удар здебільшого обрушується на людей в ту хвилину, коли вони менше за все про нього думають. Якщо ж нічого не можна зробити, то мистецтво полководця полягає в тому, щоб, принаймні, пом’якшити наслідки поразки. Для цього треба вжити заходів, щоб ускладнити противнику переслідування або затримати його. Деякі полководці, передбачаючи невдачі, наказували начальникам окремих частин швидко відступати в різних напрямках і різними дорогами, заздалегідь призначивши побачення; це спантеличувало противника, який боявся розділити свої сили, і давало можливість благополучно піти всьому війську або більшій його частині.

Інші, щоб затримати ворога, залишали йому найцінніше своє майно, сподіваючись, що він спокуситься здобиччю і дозволить їм втекти. Тит Дідій проявив неабияке мистецтво, щоб приховати втрати, понесені в бою. Після битви, що тривала до ночі і дуже дорого йому обійшлася, він наказав вночі ж зарити більшу частину трупів. Вранці ворог, побачивши, що поле битви завалене тілами його солдатів, тим часом як римських трупів майже не було, вирішив, що справи його кепські, і кинувся навтьоки.

Мені здається, що в загальному на ваші питання я відповів; залишається тільки сказати про можливу побудову військ. Деякі полководці будували свої війська клином, сподіваючись таким чином легше прорвати ворожий фронт. Інші протиставляли цьому увігнуте розташування у вигляді кліщів, щоб затиснути в них клин супротивника і здавити його з усіх боків. Я хотів би вказати вам з цього приводу на загальне правило: найкращий засіб розладнати намір ворога — це зробити добровільно те, що він хоче змусити тебе зробити насильно. Якщо твої рухи добровільні, ти виконуєш їх в повному порядку собі для вигоди і збитку для ворога; якщо вони вимушені — ти загинув.

На підтвердження цієї думки я знову нагадаю вам дещо, вже сказане раніше. Противник вишикується клином, щоб прорвати ваші ряди. Розблокуйте їх самі, і тоді ви розладнаєте його війська, а не він ваші. Ганнібал виставляє попереду слонів, щоб перекинути легіони Сципіона, — Сципіон розмикає ряди і цим прийомом зумовлює свою перемогу і крах ворога. Гасдрубал ставить свої найсильніші частини в центрі, щоб перекинути солдатів Сципіона, — той наказує їм відступити самим і перемагає.