Промінь

І з подивом, часто хворобливим, вона бачила: тепер люди знаходять сенс в іншому. Тепер, коли є кого ненавидіти, зневажати, коли треба накопичувати ресурси й готуватися до бійок… які обов’язково будуть, будуть скоро, і це буде зовсім, зовсім інше протистояння, не на кулаках. Ніхто не відступить. Пора перенастроювати 3D-принтери, бо в цьому новому світі, крім блокаторів на двері, буде потрібне ще дещо.

Передчуття висить у повітрі. Скоро цей люк відкриється.

«ПРОМІНЬ». АДАМ

— Он він!

Тупіт ніг у коридорі позаду. Адам упустив упаковку з готовими сніданками, яку щойно взяв у порожньому кафе, і побіг, не озираючись.

На нього полювали давно — відколи в піску біля штучного океану залишилися вибиті зуби приятелів Мішель. І тепер, здається, догнали.

Він біг і смикав двері, але всі вони були замкнуті механічними замками, непідконтрольними Променю. Якщо попереду немає глухого кута — він утече. У нього найдовші ноги на цьому кораблі…

Назустріч йому з-за повороту вибігла група хлопців і дівчат на чолі з Мішель. Він обернувся — позаду теж доганяли. Усього душ п’ятнадцять; я прорвуся, подумав Адам, і відразу зсередини, з темної і майже чужої глибини, прийшла інша думка: я їх уб’ю.

— Уб’ю всіх, — сказав він, і вони позадкували.

Він пішов уперед, на Мішель, дивлячись прямо на її блідий задертий ніс, дивуючись: як він терпів її всі ці роки? Дівчинка-геній, що подарувала людству життя до ста років… Зірвиголова на чолі підліткової банди. Нікчема, зверхня паскуда, яка все життя знущалася з брата. Ну, зараз ти одержиш.

Адам перехопив найближчого хлопця за комір куртки, швиргонув так, що той, падаючи, збив ще двох. Зробив крок до Мішель, очікуючи, що дівчисько відступить…

— Бийте його, — сказала Мішель.

ДЕНИС

Він розплющив очі, наче його штурхнули під ребра. Славік? Ні, він дихав. Телефон повністю зарядився, статистика…

Населення — 511. Денис устав, похитнувшись, обперся об стіну. Хто?!

Гортаючи екран за екраном, б’ючи пальцями по посиланнях, він за кілька секунд знайшов запис із камери в коридорі — камери Променя. Почав дивитися; скорчився, зіщулився й зупинив відтворення.

Клацнув по імені в телефонній книжці. Довго чекав на відповідь.

— Що сталося? — запитала вона уривчасто. — Славік умер? Марго втекла?

— Адама вбили, — сказав Денис.

* * *

— Доброго ранку, учасники програми. Три дні до закінчення експерименту. Ознайомтеся зі статистикою…

Населення — 511. Щастя — 11 %. Цивілізованість — 84 %. Осмисленість — 90 %.

— Ден, — прошепотіла Еллі. — Ти бачиш… це діє. Нічого не міняй, будь ласка. Будь ласка!

— Ви готові до впливу? — м’яко поцікавився Промінь.

— Так, — сказав Денис. — Скасуй хімічну підтримку агресивності.

— Виконую.

Еллі схопилася за голову. Марго криво посміхнулася; вона була пристебнута до спинки стільця двома широкими ременями. Швидко, зручно. Еллі вдосконалювалася в ролі тюремниці.

— Молодець, — сказала Марго. — Тільки… вони ж не зупиняться.

— Заткнись, — буркнула Еллі.

— О ні, — Марго ширше розтягнула рота. — Вони тільки почали. Особливо пацани. Убивати — легко, приємно, а скільки в цьому сенсу — вбити самому, і не дати себе уколошкати! Скільки народилося дітлахів у третьому поколінні? Двісті дванадцятеро? А довезти треба мінімум двісті? Невеликий у вас запас міцності…

— Марго, я не залізний, — тихо сказав Денис. — Замовкни.

— Знаєш, чого ти гірший за мене? Ти лицемір. У крокодилячих соплях, у крокодилячих сльозах. Я відкрито кажу: так, я готова вбивати. І мені байдуже, що почувають усі інші. Це чесно. А ти…

Вона сплюнула на стіл.

— Не давай їй жерти й пити, — сказала Еллі. — І нехай сцить під себе.

— Він добрий, — Марго розсміялася. — Він сам вірить, що добрий… і порядний! Тобто він, звісно, зробить усе так, як ти кажеш… але вже байдуже. Два з половиною дні я протягну, хоч і без жрачки, і в мокрих штанях. Ви мене не вб’єте. Я потрібна вам жива.

«ПРОМІНЬ». СЕЗАР

Після того, як він упав, його били ногами — всі разом, і Мішель теж.

Адама, котрий якось підійшов до Сезара в навчальній кімнаті, і сказав: хочеш дружити?

І як же його однолітки тоді дивилися. Усі його товариші з навчальної групи вважалися недостатньо розвиненими, але Сезар здавав тести найгірше, і вони його дражнили. Тому, кого вважають дурнем, приємно усвідомлювати, що поруч є хтось нікчемніший і дурніший.

Як вони дивилися, коли Адам до нього підійшов. З яким потрясінням, з якою заздрістю; Адам був старший за всіх на два роки й вищий на дві голови. І він був дуже розумний, дуже. Другий рядок рейтингу. Він поступався тільки Мішель.

Того разу Адам підтримав Сезара просто зі співчуття. Бо ніколи не любив рейтингів і несправедливості. А справжніми друзями вони стали вже потім…

Сезар ніколи не став би сам собою, якби не цей хлопець. Старший брат. Мішель сказала — «Бийте його», і вони били ногами, коли він упав: усі разом. І тепер Адам мертвий, він лежить на столі, і його неможливо впізнати: не лице, а страшна гумова маска.