11 Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
12 З того пізнаю я, що Ти благоволиш до мене, коли ворог мій не потішиться з мене.
13 А мене Ти охорониш в цілості моїй і поставиш перед лицем Твоїм навіки.
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, од віку й до віку. Амінь.
2 Як рветься олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже.
3 Прагне душ а моя до Бога сильного й живого. Коли ж прийду я і з’явлюся перед лицем Божим?
4 Сльози мої стали хлібом мені день і ніч, коли вороги говорили до мене щодня: «Де Бог твій?»
5 Споминаючи це, я виливаю душу мою, бо я ходив серед великої громади, входив з нею в дім Божий з піснями радости й хвали, в гомоні урочистого святкування.
6 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Надійся на Бога, бо ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
7 Душа моя хвилюється в мені, Боже мій, тому згадав я Тебе в землі Йорданській і Єрмонській, з гори Цоан.
8 Безодня безодню вимикає ревом водоспадів Твоїх; всі води Твої і хвилі Твої пройшли надо мною.
9 Вдень покаже Господь милість Свою, а вночі пісня Йому від мене — молитва до Бога життя мого.
10 Скажу я до Бога: «Захиснику мій! Нащо Ти забув мене? Чого я сумуючи ходжу, коли ображає ворог?»
11 Наче хто ламає кості мої, коли глумляться з мене вороги мої та говорять кожний день: «Де Бог твій?»
12 Чому сумуєш, душе моя, чому хвилюєшся в мені? Надійся на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
1 Суди мене, Боже, і розсуди змагання моє з народом недобрим. Від чоловіка лукавого і злого визволи мене.
2 Бо Ти Бог сили моєї. Нащо Ти відкинув мене? Чому я сумуючи ходжу, коли ображає ворог?
3 Пошли світло Твоє і істину Твою, нехай вони ведуть мене і виведуть на святу гору Твою в оселі Твої.
4 І ввійду я до жертовника Божого, що сповняє радістю серце моє, і буду славити Тебе піснями, як на гуслях, Боже, Боже мій.
5 Чому сумуєш, душе моя? Нащо хвилюєшся в мені? Надійся на Бога, бо я ще буду хвалити Його, Спасителя мого і Бога мого.
Господи, помилуй
2 Боже, ми вухами нашими чули і батьки наші розповідали нам про події, які створив Ти в часи їх, часи давні.
3 Рукою Твоєю Ти прогнав народи, а їх оселив, знищив покоління, а їх розмножив.
4 Не мечем вони придбали землю і не їх сила спасла їх, а Твоя рука і Твоя сила й світло лиця Твого, бо Ти прихилився до них.
5 Боже, Ти — Цар мій! Ти Той, що даєш спасіння Якову.
6 З Тобою, як рогами, поб’ємо ми ворогів наших і в ім’я Твоє потопчемо тих, що повстали проти нас.
7 Бо не на зброю мою я надіюся, і меч мій не спасе мене,
8 а Ти спасеш нас від ворогів наших і осоромиш тих, що ненавидять нас.
9 Тобою, Боже, будемо хвалитися кожного дня, і ім’я Твоє будемо славити повіки.
10 А тепер Ти відкинув і осоромив нас, і не виходиш, Боже, з військом нашим.
11 Ти попустив, щоб ми втікали від ворогів, і ненависники наші грабують нас.
12 Ти, як овець, віддав нас на заріз і розсіяв нас поміж народами.
13 Ти без вигоди віддав народ Свій і не підвищив ціни на нас.
14 Ти на глум віддав нас сусідам нашим, на посміх і зневагу всім, що навкруги нас.
15 Ти зробив нас притчею між народами, покиванням голови між людьми.
16 Кожний день сором мій передо мною, і стид покриває лице моє
17 від голосу гнобителя й наклепника, від погляду ворога й месника.
18 Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не порушили заповіту Твого.
19 Не відхилилося від Тебе серце наше, і кроки наші не зійшли з дороги Твоєї,
20 коли Ти побив нас у землі страждань і тінню смерти покрив нас.
21 Бо якби ми були забули ім’я Бога нашого та простягнули руки свої до бога чужого,
22 то чи не покарав би нас Бог? Він бо знає таємниці серця.
23 Але за Тебе, Господи, вбивають нас кожного дня, ми стали, як ті вівці, що на заріз.
24 Встань, Господи, чого мовчиш Ти? Обізвися і не відкидай нас докраю.
25 Нащо ховаєш лице Твоє, забуваєш тугу та біду нашу?
26 Бо душа наша в порох кинута і серце наше в землю втоптане.
27 Воскресни, Господи, поможи нам і визволи нас задля імени Твого.