32 Та й тоді вони не переставали грішити, і не вірили чудам Його.
33 І проминали дні їх у марноті і роки їх у тривозі.
34 Коли Він убивав їх, тоді вони шукали Його і повертались, і здосвітку благали Його,
35 і нагадували, що Бог — пристановище їх, і Бог Всевишній — Спаситель їх.
36 Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому,
37 але серце їх не було праведне перед Ним, і заповіту Його вони не виконували.
38 Він же, Милосердний, прощав гріхи їх і не знищував їх; багато разів Він одвертав гнів Свій і зупиняв обурення Своє.
39 Він пам’ятав, що вони — тіло, вітер, що проходить і не вертається.
40 Скільки разів вони засмучували Його в пустелі і прогнівляли Його в краю безлюднім!
41 І знову випробовували Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.
42 Не пам’ятали руки Його і дня, коли Він визволив їх від гнобителя,
43 коли явив їм ознаки Свої в Єгипті і чуда Свої на полі Цоан.
44 Коли обернув ріки й потоки їх у кров, щоб не могли пити.
45 Наслав на них мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб гноїли їх.
46 Віддав гусені врожаї їх і ниви їх сарані.
47 Побив градом виногради їх і фігові дерева їх ожеледдю.
48 Великий град побив худобу їх, а отари овець попалила блискавка.
49 Послав на них полум’я гніву Свого і кару люту — ангелів безжальних.
50 Відкрив дорогу для гніву Свого і не охороняв від смерти душі їх, а скотину їх віддав на загибель.
51 Поразив смертю кожного первістка в Єгипті, найкращі сили в наметах Хамових.
52 Тоді підняв народ Свій, як овець, і повів його, як отару, по пустелі.
53 Провадив їх у надії і без страху, а ворогів їх покрило море.
54 І привів їх до країни святої Своєї, на гору, що її обрала правиця Його.
55 Прогнав народи перед лицем їх, землю розділив у володіння їм, і покоління Ізраїля оселив у наметах їх.
56 Але вони ще ображали та прогнівляли Бога Всевишнього і наказів Його не додержували.
57 Відступали і зраджували, як і батьки їх, ставали непевні, як лук зіпсований.
58 Прогнівляли Його висотами своїми та ідолами своїми накликали гнів Його.
59 Бачив це Господь і запалав гнів Його на Ізраїля.
60 Він відкинув скинію Силоамську, оселю Свою, що в ній оселився був між людьми,
61 і віддав у неволю силу їх, і славу їх у руки ворогів.
62 Віддав під меч народ Свій і занедбав насліддя Своє.
63 Юнаків їх пожер вогонь, і дівицям їх ніхто не заспівав весільних пісень.
64 Священики їх загинули від меча, і вдовиці їх неоплаканими лишились.
65 Але встав, наче від сну, Господь, як той силач, повалений вином.
66 І поразив у спину ворогів Своїх, на вічний сором віддав їх.
67 Він відкинув оселі Йосифа і покоління Єфремового не вибрав.
68 А вибрав покоління Юди — гору Сіон, що її полюбив.
69 І збудував, наче небо, святиню Свою на землі і утвердив її навіки.
70 І обрав Давида, раба Свого, від отар овечих покликав його.
71 Від доїння їх привів його пасти народ Свій — Якова, і насліддя Своє — Ізраїля.
72 І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.
Господи, помилуй
1 Боже, прийшли чужинці в насліддя Твоє, осквернили святий храм Твій, Єрусалим обернули на руїну.
2 Кинули трупи рабів Твоїх на поживу птахам небесним, тіла святих Твоїх — звірам земним.
3 Розлили кров їх, як воду, навкруги Єрусалиму, і не було кому ховати.
4 Ми стали посміховиськом для сусідів наших, наругою й соромом для тих, що оточують нас.
5 Доки, Господи, будеш безупинно гніватися на нас, доки буде палати, як вогонь, обурення Твоє?
6 Вилий гнів Твій на народи, які не знають Тебе, і на царства, які ймення Твого не призивають. 7 Бо вони пожерли народ Твій і місце його спустошили.
8 Не згадуй давніх гріхів батьків наших, але скоро пошли нам щедроти Твої, Господи, бо зубожіли дуже ми.
9 Поможи нам, Боже, Спасителю наш, задля слави імени Твого. Господи, визволи нас і очисти гріхи наші задля імени Твого.
10 Щоб не сказали безбожні: «Де Бог їх?» Нехай на очах наших зазнають невірні помсти за пролиту кров вірних Твоїх.
11 Нехай прийде перед лице Твоє стогін ув’язнених; могутністю Твоєю збережи засуджених на смерть.
12 Всемеро поверни в серце ворогам нашим наругу їх, що нею Тебе, Господи, вони зневажали.
13 А ми, народ Твій і вівці пасовиська Твого, будемо вічно прославляти Тебе та з роду в рід сповіщати хвалу Твою.
2 Пастирю Ізраїля, споглянь! Ти, що водив Йосифа, наче ягня, і що сидиш на херувимах, явися.