Псалтир українською мовою (Молитовник "З вірою і любов'ю")

Господи Боже наш, у милості Багатий і в щедрості Неосяжний; Єдиний єством Безгрішний, що ради нас став людиною в усьому, крім гріха! Почуй у час цей благання моє, бо я немічний і вбогий, я не маю добрих діл і серце моє тривожиться в мені. Бо знаєш Ти, Всевишній Царю і Господи неба й землі, що я всю молодість мою у гріхах прожив і за прихотями тіла мого ходив; я став був посміховиськом для диявола, бо завжди ходив за його порадою, а валяючись у болоті пристрастей, я запаморочив розум свій від дитинства й донині. Я ніколи не виконував волі Твоєї святої; бувши в полоні гріха та диявола, я ніколи не думав про нестерпний гнів Твій на грішників та вогняну геєну, що жде їх, а впавши у відчай, я не приходив до розуму, і тим позбавив себе Твоєї ласки. Якого тільки гріха я не зробив? Якого діла диявольського я не вчинив? Якого блудодіяння я з насолодою безоглядно не виконав? Розум гидкими думками сквернив, тіло пристрастями загноїв, душу поганими бажаннями забруднив, усім моїм нещасним тілом служити гріхові полюбив. І хто не плакав від мене, жорстокого? Хто не ридав від мене, несправедливого? Це я один так тяжко прогнівив Тебе, Владико, це я один гнів Твій на себе розпалив. Це тільки я таке лукавство перед Тобою вчинив. Я перевищив у гріхах усіх грішників, бо грішив свідомо і нестримано. Але ж Ти, Многомилостивий і Милосердний Чоловіколюбче, чекаєш навернення грішника, тому і я віддаю себе на страшний і нестерпний суд Твій і, серцем обіймаючи пречисті Твої ноги, з глибини душі взиваю: очисти, Господи, прости, зглянься на неміч мою, прихилися на слабкість мою, почуй благання моє і сліз моїх не відкинь; прийми мене, що каюся, поверни мене, як блудного, прийми мене, наверненого, і прости, як видужуючого. Бо Ти ж не призначив покаяння для праведного і прощення даєш не тим, що не згрішили, а призначив покаяння для мене, грішного, за все погане, чим я Тебе прогнівив. І ось я, наче без одягу, стою перед Тобою, Господи Серцевідче, сповідаючи гріхи мої, бо не можу очей підняти й побачити висоту небесну, згорблений під тягарем моїх гріхів. Молю Тебе: просвіти очі серця мого, дай мені сльози покаяння та нестримне бажання виправлення, щоб я з доброю надією та певністю перейшов до вічного життя, завжди хвалячи і благословлячи всесвяте ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас і на віки вічні. Амінь.

Кафизма одинадцята

Прийдіть, поклонімось Цареві нашому Богу (поклін).

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа, Царя нашого Бога (поклін).

Прийдіть, поклонімось і припадімо до Самого Христа, Царя і Бога нашого (поклін).

Псалом 77

Повчання Асафа.

1 Слухайте, люди мої, закону мого, прихиліть вухо ваше до слів уст моїх.

2 Відкрию в приповістках уста мої і розкажу загадки з-перед віків давніх.

3 Що ми чули і що взнали, і що батьки наші розповідали нам,

4 не втаїмо перед дітьми їх, сповіщаючи родові майбутньому славу Господню й силу і чудеса Його, що Він створив.

5 Він дав свідчення в Якові і поставив закон у Ізраїлі і наказав батькам нашим переказати його дітям їх,

6 щоб знав рід майбутній — діти, що народяться,— і щоб у свій час і вони сповістили дітям своїм.

7 Щоб надію свою покладали на Бога і не забували діл Божих та додержували заповіді Його.

8 Щоб не були такі, як батьки їхні, рід непокірний та бунтівливий, рід несталий у серці своїм та невірний Богові духом своїм.

9 Сини Єфремові озброєні, що стріляли з лука, повернули назад у день бою.

10 Вони не додержали заповіту Божого, в законі Його не схотіли ходити.

11 Забули діла Його і чудеса Його, що Він показав їм.

12 Він перед очима батьків їх створив чуда в землі Єгипетській на полі Цоан.

13 Він розділив море і перевів їх, поставивши воду стіною.

14 Вдень вів їх хмарою, а всю ніч — світлом вогню.

15 Розсік камінь у пустині і напоїв їх, наче з великої безодні.

16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, як ріки.

17 Вони ж не перестали грішити перед Ним та прогнівляти Всевишнього в пустині.

18 Випробовували Бога в серці своїм, вимагаючи поживи похотінню своєму.

19 Говорили проти Бога й казали: «Чи може нам Бог приготувати стіл у пустині?»

20 Ось Він ударив по каменю, і потекли води й полилися потоки. «Чи може Він дати й хліба? Чи може приготувати і м’яса народові Своєму?»

21 Почув це Господь, і запалав гнів Його, вогонь спалахнув на Якова, і гнів зрушився на Ізраїля,

22 зате, що не вірили Богові і не надіялися на спасіння Його.

23 Він наказав хмарам і відчинив двері неба,

24 дощем послав їм манну на поживу, хліба небесного дав їм.

25 Хлібом ангельським живились люди, поживи послав їм до ситости.

26 Він підняв у небі вітер зі сходу і силою Своєю підняв вітер із півдня.

27 І, наче порох, сипав на них м’ясо птахів крилатих, що сипалися на них, як пісок морський.

28 Накидав їх серед табору їх коло наметів їх,

29 і їли вони до переситу; те, чого бажали вони, дав їм.

30 Але, коли ще не пройшла прихоть їх, коли ще м’ясо було на зубах їх,

31 гнів Божий прийшов на них і повбивав багатьох із них, і вибраних Ізраїля повалив.