Пси господні

Деякі з місць, описаних у романі, я мав задоволення відвідати особисто, інші - лише за допомогою невимовно корисних інтернет-інструментів, але всі вони є реальними просторами, які й сьогодні можна простежити на картах Німеччини. Якщо, однак, моє дослідження в якомусь пункті було недостатнім і якщо хтось, хто бував у Бірштайн або Нюрнберзі, помітить помилку, у мене немає іншого вибору, окрім як ще раз попросити пробачення.

Що стосується таємничої присвяти, то, гадаю, зараз саме час висловити щиру подяку всій команді "Династеї", давно вже неіснуючої онлайн-гри, яка втягнула мене в божевілля сучасної історії і дозволила розвинути навички, що дозволили мені знайти список полковників гессенської армії періоду битви при Брайтенфельді в данській Вікіпедії. Особлива подяка Павлу Боярському, Пшемеку Ецу та Міхалу Петрусу, а особливо двом останнім, адже вони врятували бідолашного Фердинанда Габсбурга від перейменування на Фрідріха і зробили так, що зірки засяяли на небі героїв саме так, як вони насправді сяяли на небосхилі в 1633 році.

Дякую також, звичайно, Олександрі Кухарській, за її терпіння (а скільки терпіння потрібно письменникам, знають лише їхні супутники життя), а також за те, що саме під її впливом було остаточно сформовано ідейну концепцію роману. По-друге, Міколаю Борковському за те, що в критичний момент він купив мені "Пригоди Сімпліціссімуса" барона фон Гріммельсхаузена, які стали поштовхом до початку цієї історії, а також Матеушу Лібіху, який у певний момент був єдиною людиною, якій хотілося цю книжкук прочитати, а отже, єдиною причиною, чому я хотів її написати.

І, нарешті, я хотів би висловити щиру подяку редактору Пауліні Стопарек, чия копітка робота над моєю химерною стилістикою, нестримними метафорами, десятками інверсій і хаотичним темпом, як мені здається, зробила роман набагато кращим і приємнішим для читання.

Переклад: Марченко Володимир Борисович, березень 2024 року