Роберт Л. Стайн. Посміхнись та помри (2023)

- Чого б це? - запитав Майкл. - Це не його будинок. Він там просто спить. Ми можемо заявити на нього поліцію.

- Але якщо він справді божевільний, хтозна, що він може накоїти, - задумливо відповів Грег.

- Ой, він нічого не зробить, - тихо сказала Шері. - Спайді не хоче неприємностей. Він просто хоче, щоб йому дали спокій.

- Так, - швидко погодився Майкл. - Він не хотів, щоб ми чіпали його речі. Саме тому він так кричав і кинувся на нас.

Майкл нахилився, розтираючи щиколотку.

- Гей, а де моя фотка? - запитав він, випроставшись і повернувшись до Грега.

- Що?

- Не тупи. Фотографія, яку ти зняв. Фотоапаратом.

- А, точно, - Грег раптом усвідомив, що все ще міцно стискає камеру в руці. Він обережно поклав її на траву і поліз рукою до задньої кишені.

- Я поклав її сюди, коли ми почали тікати, - пояснив він.

- Ну що? Вдала фотка? - запитав Майкл.

Вони втрьох обступили Грега, щоб краще роздивитися знімок.

- Зачекай хвилинку! - вигукнув Грег, пильно вдивляючись у маленьку квадратну фотографію.

- Щось не так… Що за хрінь?

 

Сьома глава

Четверо друзів витріщилися на фотографію в руці Грега. Їх роти роззявилися від несподіванки.

Камера зловила Майкла в повітрі, коли він падав через зламані поруччя на підлогу.

- Що за фігня? - прошепотіла Шері.

- Ти ж зробив знімок до того, як я впав! - заявив Майкл, вихоплюючи фотографію з рук Грега, щоб роздивитися її зблизька. – Я точно пам'ятаю це!

- Значить ти неправильно пам'ятаєш, - сказав Пташка, зазираючи, щоб ще раз поглянути на фотографію через плече Майкла.

- Ти падав, чувак. Який чудовий екшн-кадр!

Він підняв камеру.

- Ти вкрав гарну камеру, Грегу!

- Я її не крав, - почав Грег. - Я маю на увазі, я не усвідомлював...

- Та я не падав! - наполягав Майкл, крутячи фотографію в руці, вивчаючи її з усіх боків. - Я позував, пам'ятаєш? У мене була велика, дурна посмішка на обличчі, і я позував.

- Я пам'ятаю цю дурнувату посмішку, - сказав Пташка, повертаючи камеру Грегу. – Але хіба у тебе є якийсь інший вираз обличчя?

- Ха-ха. Дуже смішно, Пташко, - пробурмотів Майкл. Він поклав фотографію в кишеню.

- Чортівня якась, - сказав Грег, глянувши на годинник. - Блін, мені вже час йти!

Він попрощався з іншими й попрямував додому. Післяобіднє сонце опускалося за ряди пальм, відкидаючи на тротуар довгі, химерні тіні.

Грег обіцяв матері, що до вечері прибере в кімнаті. А тепер він запізнювався.

«Що це за машина на під'їзній доріжці?» запитав він себе, біжучи через сусідський газон до свого будинку.

Це був темно-синій універсал "Таурус". Абсолютно новий.

«Тато купив нову машину!» збагнув він. «Ніфіга собі!»

Грег зупинився, щоб помилуватися нею. Наклейка все ще була приклеєна до дверного скла.

Він відчинив водійські дверцята, нахилився і понюхав вінілову оббивку.

«Мммммм. Запах нової машини.»

Потім знову глибоко вдихнув. Пахло так добре. Свіжим і новим.

Він щільно зачинив дверцята, оцінивши, з яким сильним звуком вони зачинилися.

«Офігенна машина!» схвильовано подумав він.

Він підніс камеру до очей і зробив кілька кроків назад.

«Я повинен це сфотографувати», подумав він. Щоб пам'ятати, якою була ця машина коли вона була зовсім новою.

Він рухався назад, поки не помістив у видошукач весь універсал. Потім натиснув на кнопку.

Як і першого разу, камера голосно клацнула, з’явився спалах, і з електронним дзижчанням з дна виповзла квадратна непроявлена фотографія сіро-жовтого кольору.

Несучи камеру і знімок, Грег вбіг до будинку через парадні двері.

- Я вдома! - гукнув він. - Спущуся за хвилину!

І поспішив вгору килимовими сходами до своєї кімнати.

- Грег? Це ти? Твій батько вже вдома, - покликала його мати знизу.

- Я знаю. Зараз спущуся. Вибач, що запізнився! - крикнув Грег у відповідь.

Він вирішив, що краще сховати камеру. Якщо мама чи тато побачать її, вони захочуть дізнатися чия вона і де він її взяв. А Грег не зможе відповісти на ці запитання.

- Грегу, ти бачив нову машину? Ти скоро? - нетерпляче покликала його мати з підніжжя сходів.

- Іду! - крикнув він.

Його очі гарячково шукали, де б сховати камеру.

Під ліжком?

Ні. Мама може прибирати там і виявити його схованку.

Тоді Грег згадав про потаємний відсік в узголів'ї ліжка. Він знайшов його багато років тому, коли батьки купили йому новий спальний гарнітур. Він швидко запхав туди камеру.

Подивившись у дзеркало над комодом, Грер швидко розчесав своє світле волосся, однією рукою витер чорну пляму сажі зі щоки, і рушив до дверей.

Він зупинився на порозі.

Знімок машини. Куди ж він його поклав?

Минуло кілька секунд, перш ніж він згадав, що кинув його на ліжко. Зацікавившись як вона виглядає, він повернувся, щоб забрати фото.

- Що за х…

Він тихо вигукнув, дивлячись на знімок.

Восьма глава

- Та що тут коїться? - розгубився Грег.

Він наблизив фотографію до обличчя.

Щось тут не так. Як таке взагалі може бути?

Синій універсал "Таурус" на фото був розтрощений. Виглядало так, ніби він потрапив у жахливу аварію. Лобове скло розбите. Метал покручений і погнутий. Двері з боку водія були вибиті.

Машина була вщент розбита!

- Це неможливо! - промовив Грег вголос.